Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Єлфімова О.В., суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В., за участю прокурора Опанасюка О.В.,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Центрально-Міського районного суду Донецької області від 20 березня 2012 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї певних обов'язків.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона 1 червня 2011 року, приблизно о 18.00 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля буд. № 120 по пр. Перемоги в м. Горлівка Донецької області грубо порушила громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, не реагуючи на зауваження про припинення хуліганських дій, вчинила хуліганські дії, в ході яких виражалась нецензурною лайкою та спричинила потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, внаслідок м'якості. Зазначає, що суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_5 за кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 296 КК України як "хуліганство, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство", оскільки відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_5 є такою, що не має судимості. Вважає також, що суд неправильно застосував кримінальний закон - ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного засудженій покарання тяжкості злочину та особам засудженого внаслідок м'якості. Крім того посилається на порушення місцевим судом ст. 334 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.ст. 299, 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Тобто, за змістом цих статей суд може прийти до висновку, у тому числі й щодо правильності кваліфікації дій особи, що притягається до кримінальної відповідальності, та доведеності її винності, лише на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів.

Як видно з протоколу судового засідання, засуджена свою вину визнала частково, проте суд не дослідив усіх доказів, наданих органами досудового слідства, а обмежився лише допитами потерпілих та матеріалами, що характеризуються особу засудженої.

Одночасно, як вбачається з протоколу судового засідання та вироку суду, всупереч вимог ст. 323 КПК України, стосовно обґрунтування вироку в частині винуватості засудженої ОСОБА_5, суд послався на докази, які, відповідно до протоколу судового засідання, не були предметом безпосереднього дослідження судом в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ст. 334 КК України, суд зобов'язаний мотивувати у вироку рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Цих вимог суд також не дотримався, жодним чином не мотивувавши своє рішення про звільнення засудженої від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Крім того, згідно із Законом України № 1254-VI від 14 квітня 2009 року "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України" (1254-17) у ст. 76 КК України у п. п. 2, 3, 4 ч. 1 слова "орган кримінально-виконавчої системи" в усіх відмінках і числах замінено словами "кримінально-виконавча інспекція" у відповідному відмінку і числі. У даній справі суд поклав на ОСОБА_5 певні обов'язки, з контролем їх виконання, на органи кримінально-виконавчої системи, тобто органи яких не існує.

Наведені обставини, згідно зі ст. 398 КПК України, є підставою для скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Інші доводи касаційної скарги, в тому числі й щодо м'якості призначеного покарання, підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду Донецької області від 20 травня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.