розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2012 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі.

Ухвалою апеляційного суду цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 22:00, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, що раптово виникли, під час сварки зі своїм чоловіком ОСОБА_6, умисно завдала останньому удар ножем у ліву сторону його грудної клітки. Внаслідок дій засудженої потерпілому було спричинено тілесне ушкодження, яке відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, від якого настала смерть ОСОБА_6

У касаційній скарзі засуджена зазначає, що умислу на вбивство свого чоловіка не мала, а удар ножем завдала випадково з необережності. Крім того посилається на порушення норм кримінально-процесуального закону під час проведення слідства. У зв'язку з цим просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої, яка підтримала касаційну скаргу, думку прокурора про необгрунтованість скарги засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст. ст. 370 - 372 цього ж Кодексу. Згідно зі змістом зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновок суду про винність засудженої у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну правову оцінку.

Цей висновок, зокрема ґрунтується на даних протоколу явки з повинною ОСОБА_5, її показаннях на досудовому слідстві та у судовому засіданні про те, що під час конфлікту зі своїм чоловіком, який супроводжувався її побиттям, вона завдала удар ножем у груди останнього. Після чого заходів для надання медичної допомоги не вживала, залишивши місце вчинення злочину. Показання засудженої узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_7, даними протоколів огляду місця події та відтворення обстановки і обставин події, висновками проведених експертиз, а також іншими доказами у справі.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_5 були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_6

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції засудженої, аналогічних доводам її касаційної скарги, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Доводи касаційної скарги щодо неумисного характеру дій засудженої були ретельно перевірені судовими інстанціями і обґрунтовано визнано безпідставними, з чим погоджується й колегія суддів.

Покарання ОСОБА_5 призначено з урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого нею злочину та даних про її особу, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої без задоволення.