головуючої Григор'євої І.В., суддів: Єленіної Ж. М., Фурика Ю. П., за участю прокурора Матюшевої О. В., засудженого ОСОБА_5,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 30 листопада 1993 року за п. "ж" ст. 93, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 122 КК 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, звільненого 29 березня 2005року по відбуттю покарання,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - довічно з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 4840 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн - моральної.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі. Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок в частині розв'язання цивільних позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 12:50 в майстерні по ремонту взуття, розташованій в будівлі Будинку побуту по АДРЕСА_1, напав на ОСОБА_6 та ребром долоні завдав удару в тильну ділянку шиї зліва, від чого потерпіла впала спиною на підлогу. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 вдарив потерпілу кулаком в обличчя, а потім, утримуючи її на підлозі лівою рукою, правою долонею зі значною силою здавив вхідні отвори рота та носа ОСОБА_9, поки остання не померла внаслідок механічної асфіксії.

Після умисного вбивства ОСОБА_9 ОСОБА_5 заволодів її особистими ювелірними прикрасами загальною вартістю 4840 грн та ключами від ломбардного відділення № 1 Повного Товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3 розташованого у тій же будівлі.

Потім ОСОБА_5 проник до приміщення ломбарду, де заволодів грошима, ювелірними виробами та іншим чужим майном на загальну суму 255 478 грн, що є особливо великим розміром. Своїми діями засуджений спричинив матеріальну шкоду: підприємству ПТ "ІНФОРМАЦІЯ_3" у сумі 109 472,20 грн, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_10 - 140 874,80 грн, потерпілому ОСОБА_6 - 5140 грн.

Після цього ОСОБА_5 повернувся до своєї майстерні, де заховав частину викраденого, переніс труп ОСОБА_9 до приміщення ломбарду та залишив місце злочину.

У касаційній скарзі з доповненнями, за її змістом, засуджений стверджує, що інкримінованих злочинів не вчиняв, а визнавальні показання надав під тиском працівників міліції, які застосовували до нього незаконні методи слідства, у зв'язку з чим просить вирок та ухвалу скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора про необґрунтованість скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст. ст. 370 - 372 цього ж Кодексу. Згідно зі змістом зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновок суду про винність засудженого у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засіданні доказами, які отримали належну правову оцінку.

Цей висновок, зокрема ґрунтується на показаннях самого засудженого на досудовому слідстві та у судовому засіданні про обставини вчинення ним розбійного нападу та вбивства потерпілої ОСОБА_9, поясненнях свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які узгоджуються з висновками проведених експертиз, протоколами огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, а також іншими доказами у справі.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК кваліфіковано правильно.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано змінив вирок місцевого суду лише в частині вирішення цивільного позову, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції засудженого наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, з чим погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

З огляду на те, що під час досудового слідства та при неодноразовому розгляді його справи судами різних інстанцій ОСОБА_5 вину визнавав і не заявляв про тиск на нього з боку працівників правоохоронних органів, також у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б ставили під сумнів добровільність його визнавальних показань, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги про застосування до засудженого незаконних методів досудового слідства безпідставними. Крім того, засуджений не вказав таких даних і у судовому засіданні під час розгляду справи в касаційному порядку.

Покарання ОСОБА_5 призначено з урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжкими та даних про його особу. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.