Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А., суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В., з участю прокурора захисника Шевченко О.О., ОСОБА_5,розглянула в судовому засіданні у м. Києві 02 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора області на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 08 травня 2012 року щодо ОСОБА_6.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має,

визнано винним та засуджено за:

п.п. 1, 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років;

ч.4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна, окрім житла.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна, окрім житла.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 100000 грн кожній у відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 в доход НДЕКЦ при УМВС України у Хмельницькій області 4652 грн 48 к. судових витрат.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 травня 2012 року, вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 змінено.

Виключено з вироку кваліфікацію дій за п.4 ч.2 ст. 115 КК України та призначено йому за пунктами 1 і 6 ч.2 ст. 115 КК України покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1 і 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна, окрім житла.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, у будинку за адресою: АДРЕСА_1, з корисливих мотивів вчинив умисне вбивство двох осіб, а саме ОСОБА_9, 1925 року народження та ОСОБА_10, 1949 року народження, заподіявши їм тяжкі тілесні ушкодження шляхом нанесення не менше 14 ударів ОСОБА_10 та 5 ударів ОСОБА_9 металевою частиною молотка в лобну ділянку голови від чого останні померли на місці події.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло і з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10

В результаті вказаних дій ОСОБА_6, заволодів грошима у сумі 4000 грн, наручний годинником вартістю 100 грн, парою золотих сережок вартістю 250 грн, двома золотими каблучками вартістю по 500 грн кожна на суму 1000 грн, а всього на загальну суму 5370 грн.

У касаційній скарзі заступник прокурора області, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

В обґрунтування даної позиції прокурор зазначає, що апеляційним судом безпідставно виключено із вироку суду першої інстанції кваліфікуючу ознаку, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство з особливою жорстокістю, чим не застосовано кримінальний закон, який підлягав застосуванню.

Крім того, на думку прокурора призначене судом покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а також не враховано думку потерпілих, які наполягали на призначенні ОСОБА_6 найсуворішої міри покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив її задовольнити в частині м'якості призначеного засудженому покарання, пояснення захисника засудженого, який заперечив проти касаційної скарги прокурора та просив у її задоволенні відмовити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі зібраних по справі доказів і досліджених у встановленому законом порядку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікували його дії за п.п. 1, 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України.

Посилання у касаційній скарзі прокурора, на безпідставне виключення із вироку суду першої інстанції кваліфікуючої ознаки, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство з особливою жорстокістю, є безпідставним та спростовується матеріалами справи, зокрема висновком судово-медичної експертизи №79/80 від 22 серпня 2011 року (а.а.с.50-55 т.3).

Разом з тим, призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам статті 65 КК України, внаслідок м'якості.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Рішення суду про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд формально врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого та обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо осіб похилого віку.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не оцінив ступінь небезпечності особи для суспільства, моральність ставлення до людей і загальнонаціональних цінностей, поведінку ОСОБА_6 після вчинення злочинів, думку потерпілих щодо міри покарання.

Предметом розгляду в суді апеляційної інстанції були апеляції прокурора та потерпілих щодо м'якості призначеного засудженому покарання, однак апеляційний суд не повною мірою врахував положення статей 65, 66, 67 КК України, у зв'язку із чим ухвала суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України 1960 року не відповідає.

Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості та направленню справи на новий апеляційний розгляд. За умови підтвердження такого ж об'єму обвинувачення та доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчинені зазначених злочинів, призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати всі обставини по справі, усунути допущені недоліки та постановити законне і обґрунтоване рішення у відповідності із вимогами ст. 377 КПК України 1960 року.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 08 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.