Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2012 року.
Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 22 червня 2006 року вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяці, звільненого 18 березня 2010 року за відбуттям покарання,
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Куп'янської міської ради витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 373,62 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 22 серпня 2011 року приблизно о 04:00 у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на літній площадці кафе "Марічка" біля будинку № 9 в с. Ківшарівка Куп'янського району Харківської області, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс один удар скляною пляшкою в область голови ОСОБА_2 Після чого, через деякий час, ОСОБА_1 з метою умисного вбивства наніс два удари ножем в грудну клітину і живіт ОСОБА_2, заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Однак, ОСОБА_1 не довів свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту й неправильність досудового та судового слідства, просить скасувати судові рішення, постановлені щодо нього, а справу направити на додаткове розслідування. Засуджений вказує, що він злочину, за який його засуджено, не вчиняв, лише наніс потерпілому один удар пляшкою, а його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, оскільки працівники міліції до нього застосовували недозволені методи слідства. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 377 КПК України, оскільки суд не перевірив належним чином всіх доводів засудженого викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, чим було порушено право засудженого на захист.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та просив направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі - якщо для того є підстави - і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.
Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта - безпідставними.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.
Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, та доповнення до скарги (а.с. 118-131, т.3), в яких посилався на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального законодавства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права на захист, неповноту, неправильність досудового і судового слідства, вказував, що він злочину, за який його засуджено, не вчиняв, а його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, оскільки працівники міліції до нього застосовували недозволені методи слідства.
Між тим, апеляційний суд, визнавши апеляцію засудженого такою, що не підлягає задоволенню, усупереч вимогам ст. 377 КПК України не дав відповіді на всі їх доводи стосовно істотних порушень органами досудового слідства та судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, не спростував посилання апелянта на недопустимість доказів у справі, неповноту досудового та судового слідства.
Постановляючи ухвалу апеляційний суд в описово-мотивувальній частині не виклав повний зміст апеляції, та взагалі не розглянув доповнення до апеляції засудженого.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК підставою для скасування судових рішень є істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист. Зокрема, рішення підлягають обов'язковому скасуванню тоді, коли таке порушення позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або їх захисників у здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ст. 59, ч. 2 ст. 63 і п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому і виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства, важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.
Відповідно до положень ст. 44 КПК захисник допускається до участі у справі в будь-якій стадії процесу.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи після постановлення вироку місцевим судом ОСОБА_3 було укладено угоду на захист інтересів ОСОБА_1 із адвокатом ОСОБА_4 (а.с. 31, т.3), який подав до місцевого суду апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку.
Постановою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04 червня 2012 року дане клопотання було задоволено, допущено адвоката до участі у справі в якості захисника та відновлено йому строк на апеляційне оскарження вироку щодо ОСОБА_1
Між тим, як убачається з матеріалів справи апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 та доповнення до неї не були розглянуті апеляційним судом, оскільки постановою судді апеляційного суду від 14 серпня 2012 року було відмовлено в прийнятті до розгляду апеляції, з тих підстав, що він не брав участь при розгляді справи в місцевому суді (а.с. 107, т.3).
Таке рішення прийнято без дотримання положень ст. 348 КПК, відповідно до яких захисник має право подати апеляцію на рішення місцевого суду. При цьому зазначений закон не пов'язує це право з обов'язковою участю захисника при розгляді справи судом першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства, які регламентують право засудженого на захист, що істотно обмежило засудженого у здійсненні захисту його прав та надання йому необхідної юридичної допомоги.
Отже, суд апеляційної інстанції порушив право засудженого на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку. Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, а тому ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи апеляційних скарг, розглянути питання щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги та постановити рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК постанову судді Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2012 року про відмову в прийнятті до розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді: Т.С. Шилова Н.О. Марчук Л.А. Романець