розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2013 року щодо нього.

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 серпня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз 26 листопада 2009 року вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ст. 118 КК України на 1 рік 1 місяць 6 днів позбавлення волі, звільненого із залу суду по відбуттю строку покарання, -

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази відповідно до закону.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2013 року вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 серпня 2012 року щодо нього залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 03 листопада 2011 року, о 20 год., в АДРЕСА_1, під час розпиття алкогольних напоїв з ОСОБА_3 та сварки, яка виникла на ґрунті неприязних стосунків, з метою вбивства наніс 7 ударів кулаком в обличчя потерпілому та удар металевою електричною плиткою в тім'яну ділянку голови, від яких останній впав. Продовжуючи свої дії, наніс потерпілому 4 удари ногами в грудну клітку. ОСОБА_3 отримав закриту черепно-мозкову травму з крововиливами під оболонки головного мозку та загинув на місці події злочину.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Стверджує, що вчинив вбивство з необережності, під час захисту від неправомірних дій потерпілого. Вважає, що його дії необхідно перекваліфікувати з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 119 КК України та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, прокурора, який вважав, що скарга задоволенню, а судові рішення зміні не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується доказами, зібраними відповідно до вимог КПК України 1960 (1001-05) року.

Із показань засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він перебував на місці злочину, разом із потерпілим ОСОБА_3 вживали алкогольні напої, після чого між ними виникла сварка, яка згодом на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків під час конфлікту, переросла у бійку.

У ході бійки засуджений та потерпілий завдавали один одному удари. ОСОБА_1 наніс 7 ударів кулаком в обличчя останньому та один удар металевою електричною плиткою в тім'яну ділянку голови, а після падіння потерпілого - 4 удари ногами в область грудної клітки.

Ці досліджені судом обставини, спростовують доводи касаційної скарги засудженого про те, що зі сторони потерпілого був напад, а засуджений захищався від його неправомірних дій. За висновком судово-медичних експертиз смерть ОСОБА_3 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки головного мозку. Тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, який діяв під кутом і яким могла бути надана на дослідження електроплитка.

Із показань в судовому засіданні ОСОБА_1 вбачається, що він взяв у руку електроплитку і умисно вдарив нею потерпілого в голову (т. 3 а.с. 197,198).

Наведене свідчить про те, що засуджений діяв з прямим умислом на вбивство ОСОБА_3 Характер та локалізація тілесних ушкоджень, направленість ударів у життєво-важливі органи, голову потерпілого, спростовують доводи касаційної скарги про необережний характер дій засудженого.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України правильною.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам, викладеним у апеляції засудженого та захисника, перевірялись апеляційним судом та обґрунтовано визнані безпідставними.

Покарання ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке є справедливим та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ними нових злочинів.

Законних підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок його м'якості чи суворості, як того вимагає ст. 372 КПК України 1960 року при скасуванні судових рішень, у касаційного суду немає, тому у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Ухвала апеляційного суду, висновки якої належним чином мотивовано, відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.