головуючого Єлфімова О.В.,суддів Крещенка А.М., Сахна Р.І.,за участю прокурора Таргонія О.В.з розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 53 363 грн. 24 коп.

За вироком суду 2 вересня 2009 року, близько 20 год. в процесі розпивання спиртних напоїв у кімнаті АДРЕСА_1, між ОСОБА_6 і ОСОБА_9 виник конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої

ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з метою заподіяння тілесних ушкоджень завдав кілька ударів ОСОБА_9 Намагаючись втекти від ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_9 вийшов на балкон вказаної кімнати, де переліз через металеву огорожу балкона і залишився стояти з зовнішнього боку обличчям до кімнати. ОСОБА_6, побачивши що ОСОБА_9 намагається від нього втекти, вийшов на балкон та, діючи з необережності через злочинну недбалість, наніс останньому удар в область грудей, від чого ОСОБА_9, не втримавшись за огорожу балкону, впав на асфальт. В результаті падіння ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2012 року зазначений вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

За змістом письмових заперечень потерпіла ОСОБА_7 вважає, що підстав для скасування судових рішень та закриття справи щодо засудженого немає, а міра покарання у виді позбавлення волі призначена правильно.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та просив судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи захисника про неправильне застосування судами кримінального закону та неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 119 КК України є безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що засуджений, спричиняючи удар потерпілому, який знаходився поза межами огорожі балкону, хоча і не передбачав можливості настання смерті ОСОБА_9, але повинен був і мав фактичну можливість їх передбачити, виходячи із конкретного місцезнаходження потерпілого під час нанесення йому удару, стану потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та життєвого досвіду засудженого.

Засуджений не заперечував, що саме від його дій потерпілий впав на землю з балкону кімнати, де вони проживали.

Факт падіння потерпілого з балкону підтверджений показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Причиною смерті ОСОБА_9, згідно висновків судово-медичної експертизи, є закрита черепно-мозкова травма з переломами кісток черепу та пошкодженням головного мозку.

Оцінивши ці та інші зазначені у вироку докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, оскільки ОСОБА_6, діючи з злочинною недбалістю, скоїв вбивство з необережності потерпілого ОСОБА_9. При цьому суд обґрунтовано відкинув покази свідка ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_9 сам упав з балкону, оскільки ці його показання спростовані вищезазначеними доказами.

Крім того, обставини зазначені у касаційній скарзі захисника, були предметом перевірки апеляційного суду який, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх недостовірними і вирок залишив без зміни. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Доводи захисника на суворість призначеного покарання засудженому є непереконливими.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд дотримався вказаних вимог закону. При цьому суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України є несудимим, наявність обставини, що обтяжує покарання та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він визнаний винуватим. Таке покарання, на думку колегії суддів, у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_6 заслуговують на увагу, але відповідно до вимог ст. 370 КПК України ця обставина не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки засуджений такого клопотання не заявляв, суд апеляційної інстанції фактично не погіршив становище засудженого, а інтереси засудженого у суді апеляційної інстанції були представлені його захисником.

Отже, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б тягли скасування постановлених по справі судових рішень, при перевірці матеріалів справи не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись пунктами 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Будьонівського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.