головуючого Єлфімова О.В.,суддів Крещенка А.М., Сахна Р.І.,за участю прокурора Бобровницького А.Є.з розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Донецька від 26 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 424 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5, займаючи посаду командира 3-ї стрілкової роти військової частини 3004, будучи військовою службовою особою і прямим начальником для усього особистого складу роти, діючи умисно, в порушення вимог статей 11, 16, 49, 50, 58, 59, 111,112 уставу внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного уставу Збройних Сил України, всупереч інтересам військової служби, 29 серпня 2011 року біля 17 години, знаходячись на території зазначеної військової частини, вчинив дії, що явно виходять за межі його повноважень, застосувавши насильство до своїх підлеглих солдат ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та спричинивши кожному з них легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього та закрити справу у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України. Крім того, вказує на те, що було порушено його право на захист, оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання про здійснення технічного запису судового засідання та, в порушення ст. 368 КПК України, апеляційний суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про проведення судового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на заперечення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим. Дії його за ч.2 ст. 424 КК України кваліфіковано вірно.

Цей висновок, зокрема ґрунтується на показаннях потерпілих, свідків про застосування засудженим, як командиром роти, насильства до потерпілих; висновками судово-медичних експертиз про наявність у потерпілих легких тілесних ушкоджень.

Сам засуджений не заперечував, що застосовував методи фізичного впливу до засуджених, але вважає, що від його дій такі тілесні ушкодження потерпілим не могли бути спричинені.

Оцінивши ці та інші зазначені у вироку докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини засудженого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, оскільки ОСОБА_5, будучи військовою службовою особою, застосував насильство щодо підлеглих та спричинив їм легкі тілесні ушкодження. При цьому суд обґрунтовано відкинув доводи засудженого, що він тілесних ушкоджень потерпілим не спричиняв і що вони могли бути їм спричинені за інших обставин та в іншому місці, оскільки ці доводи не були підтверджені у судовому засіданні, а навпаки, були спростовані вищенаведеними доказами.

Крім того, зазначені у касаційній скарзі обставини, були предметом перевірки апеляційного суду який, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх недостовірними і вирок залишив без зміни. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Тому, підстав вважати ОСОБА_5 необґрунтовано засудженим за ч.2 ст. 368 КК України колегія суддів не вбачає.

Доводи засудженого про порушення його права на захист через відмову суду у фіксуванні технічними засобами перебігу судового процесу є безпідставними, оскільки, відповідно до протоколу судового засідання, такого клопотання ніхто із учасників судового розгляду не заявляв і зауважень до протоколу судового засідання з цих підстав - не подавав.

За змістом ст. 358 КПК України необхідність проведення судового слідства при апеляційному розгляді справи визначається тільки судом, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно. Враховуючи ці вимоги закону, суд апеляційної інстанції не знайшов необхідності у проведенні судового слідства за клопотанням засудженого та захисника, а тому порушень процесуального закону, як про це зазначено у касаційній скарзі, не допустив.

Враховуючи, що істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б тягли скасування постановлених по справі судових рішень не виявлено, то касаційна скарга задоволена бути не може.

На підставі наведеного, керуючись пунктами 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Київського районного суду м. Донецька від 26 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.