Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 1 лютого 2011 року,

Вироком Сокирнянського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

неодноразово судимого, останній раз вироком

Сокирнянського районного суду від 14.03.2005 року

за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки

позбавлення волі, звільненого 27.03.2007 року

умовно-достроково на 10 місяців 8 днів,

засуджено за ст. 118 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_5 покарання частково приєднане покарання за вироком Сокирнянського районного суду Чернівецької області від 14.03.2005 року і остаточно призначено покарання у виді 2 років 4 місяців 12 днів позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 30 березня 2010 року вказаний вирок було залишено без зміни.

Ухвалою Верховного Суду України від 18 листопада 2010 року за касаційним поданням прокурора дану ухвалу апеляційного суду скасовано, а кримінальну справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 1 лютого 2011 року вирок Сокирнянського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасовано.

ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і йому призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Сокирнянського районного суду Чернівецької області від 14.03.2005 року і остаточне покарання ОСОБА_5 призначено у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати пов’язані з проведенням експертизи в сумі 423 гривні 69 копійок.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, 11 серпня 2007 року, приблизно о 17 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в будинку АДРЕСА_1, в процесі сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_6, яка також перебувала в стані алкогольного сп’яніння та почала з ним сварку на побутовому ґрунті, з мотивів помсти за завдані нею легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад його здоров’я, завдав останній не менше 10 ударів ножем в область рук та ніг, заподіявши тілесні ушкодження у виді колото-різаних ран та один удар в життєво-важливий орган в проекції серця, чим завдав проникаючу колото-різану рану з пошкодженням бокової поверхні нижньої долі лівої легені, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя.

ОСОБА_6 була госпіталізована до Сокирнянської районної лікарні, де в той же день померла від наростаючої алкогольної інтоксикації, яка на момент смерті досягла смертельної концентрації. Тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани з пошкодженням бокової поверхні нижньої долі лівої легені знаходяться в опосередкованому причинному зв’язку з фактом настання смерті ОСОБА_6

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 118 КК України. При цьому посилається на те, що він захищався від нападу ОСОБА_6, а її смерть настала від передозування алкоголем та ненадання кваліфікованої допомоги медичним персоналом лікарні.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, однак вважав, що його дії слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину щодо потерпілої ОСОБА_6 підтверджуються сукупністю зібраних у справі, перевірених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Так, сам засуджений ОСОБА_5, заперечуючи наявність умислу на позбавлення життя потерпілої, під час досудового слідства та в суді дав показання про те, що 11 серпня 2007 року, в процесі сварки з потерпілою, наніс останній декілька ударів ножем в область ніг та не виключає, що міг нанести удар ножем в область легені.

Вказані показання ОСОБА_5 підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те, що почувши крик, він пішов до будинку своєї доньки ОСОБА_6 та в коридорі зустрів ОСОБА_5, який його вдарив. В будинку на підлозі він побачив поранену доньку, в кімнаті був безлад.

Згідно з показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_8 вона, зайшовши до будинку, побачила в кімнаті ОСОБА_5 з ножем та маму, які сварились. Коли свідок повернулась до будинку з дідом ОСОБА_7, то побачила, що мама лежить на підлозі в крові. ОСОБА_5 вдарив діда рукою та пішов з будинку.

Крім того, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 зайшла в будинок за ОСОБА_5 з каменем в руках та між ними стався конфлікт; даними протоколу огляду місця події, згідно якого в кімнаті будинку потерпілої виявлено плями бурого кольору, схожі на кров, кухонний ніж, який має на собі залишки крові та видно явні сліди боротьби; даними протоколу огляду трупа ОСОБА_6 про наявність на тілі потерпілої колото-різаних ран; даними висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи про наявність у потерпілої ОСОБА_6 колото-різаних ран задньої поверхні нижньої третини правого передпліччя, передньої поверхні верхньої третини правого стегна, передньої поверхні верхньої третини лівого стегна, 6-го міжребер’я по лівій задньо-пахвинній лінії, зовнішньої поверхні нижньої третини правого стегна, задньої поверхні нижньої третини правого стегна, правої сідниці, садна-рани задньої поверхні нижньої третини лівого плеча, садна лівого ліктьового суглобу, проникаючої колото-різаної рани 9-го міжребер’я по лівій середньо-пахвинній лінії з пошкодженням бокової поверхні нижньої долі лівої легені.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що дії ОСОБА_5 було невірно кваліфіковано місцевим судом за ст. 118 КК України, як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, та вважає посилання засудженого на те, що він перебував в стані необхідної оборони, оскільки захищався від нападу потерпілої ОСОБА_6, безпідставними.

Про те, що ОСОБА_5 не перебував в стані необхідної оборони, свідчить, зокрема, нанесення ним потерпілій не менше 10 ударів ножем, перебування потерпілої ОСОБА_6 в стані тяжкого алкогольного сп’яніння, внаслідок чого вона не являла собою реальної загрози для життя і здоров’я ОСОБА_5, а також залишення останнім місця вчинення злочину після його вчинення.

Разом з тим, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав неправильну юридичну оцінку діям ОСОБА_5

Так, згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи, тілесне ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани, виявлене у потерпілої ОСОБА_6, виникло незадовго до моменту настання її смерті від одноразової дії колюче-ріжучого предмету з гостро заточеним краєм, типу "ножа", відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в опосередкованому причинному зв’язку з настанням смерті.

В цьому ж висновку комісія експертів дійшла до висновку, що смерть ОСОБА_6 настала від наростаючої алкогольної інтоксикації, яка на момент смерті досягла смертельної концентрації.

Вказані висновки комісійної експертизи повністю узгоджуються з обставинами смерті потерпілої, які суд встановив в судовому засіданні під час розгляду справи та зазначив їх у вироку.

Таким чином, у суду не було підстав стверджувати, що саме заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 стало причиною смерті потерпілої ОСОБА_6, оскільки опосередкований причинний зв'язок не свідчить про те, що дії ОСОБА_5 з необхідністю мали призвести до наслідків, що настали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії винного за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано неправильно, вирок суду підлягає зміні, а дії засудженого – перекваліфікації на ч. 1 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкції цього закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 1 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сокирнянського районного суду Чернівецької області від 14.03.2005 року і остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у виді позбавлення волі строком на шість років шість місяців.

В решті вирок залишити без зміни.