Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

з участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника засудженого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 09 листопада 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 2351 грн. 95 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в

сумі 4824 грн. 66 коп.

Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18 квітня 2009 року близько 09 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки ГАЗ 2705, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Чернігів-Мена – Сосниця –Грем’яч в напрямку смт. Сосниця в районі

24 км.+730 м. в порушення вимог пунктів 2.3(б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) допустив неуважність, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням автомобіля в результаті чого виїхав за межі проїжджої частини дороги на праве узбіччя, де скоїв наїзд на придорожнє дерево. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ГАЗ 2705

ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, а пасажирка цього ж автомобіля ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційний суд Чернігівської області 01 лютого 2011 року, за апеляцією прокурора, скасував вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 09 листопада 2010 року в частині призначення покарання і постановив свій вирок, яким визначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, просить вирок апеляційного суду змінити, застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд належним чином не врахував обставини, що пом’якшують покарання, тому вважає, що призначене йому покарання, у виді позбавлення волі, є надто суворим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілого ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, засудженого та його захисника, які просили касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів. Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані правильно за

ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням того, що

ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, але який належить до категорії необережних злочинів, визнав свою вину в скоєному, щиро покаявся, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, повністю відшкодував матеріальну шкоду в сумі 52 000 гривень, дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання та обґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням.

При апеляційному розгляді справи суд, приймаючи рішення щодо міри покарання у виді позбавлення волі, необґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 визнав вину під "тиском" зібраних доказів, а також не врахував думки потерпілих щодо призначення покарання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, під час судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, свою вину в скоєному визнавав та неодноразово просив у потерпілих вибачення, що й підтвердив під час касаційного розгляду справи. Потерпіла ОСОБА_5 на досудовому слідстві у своєму клопотанні (а.с. 82 т.1) зазначила, що претензій морального та матеріального характеру до засудженого не має.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги обставини справи, особу засудженого, колегія суддів дійшла до висновку, що зазначені обставини справи дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов’язки:

- повідомляти кримінально – виконавчу інспекцію про зміну місця

проживання, роботи або навчання;

- періодично з’являтися для реєстрації в кримінально – виконавчій інспекції.

В решті вирок залишити без зміни.