Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 21 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року.

Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 січня 2012 року

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 293 КК України на 4 місяці арешту; ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 342 КК України на 5 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання 5 місяців арешту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, засудженого звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року цей вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 22 червня 2006 року, перебуваючи біля будівлі Апеляційного суду АР Крим на вул. Павленко, 2 в м. Сімферополі, взяв активну участь у груповому порушенні громадського порядку, вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, групою осіб без попередньої змови. Злочини ним вчинено за таких обставин.

Колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим на 22 червня 2006 року було призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя від 29 грудня 2004 року.

Приблизно о 9 год. 30 хв. біля будівлі Апеляційного суду АР Крим зібралася група осіб кримсько-татарської національності, в кількості близько 500 чоловік, з прапороми та плакатами із вимогами, адресованими Апеляційному суду АР Крим, а так само з символікою не зареєстрованого в передбаченому порядку руху кримських татар "Азатлик".

У цей час судовим розпорядником Апеляційного суду АР Крим присутнім біля будівлі суду особам і працівникам правоохоронних органів було оголошено про допуск на зазначене судове засідання тільки викликаних судом осіб та неможливість пропуску інших осіб через відсутність у залі засідання вільних місць.

Після цього ОСОБА_2, використовуючи свій авторитет серед присутніх осіб кримсько-татарської національності як депутата Красногвардійської районної ради АР Крим, керівника секретаріату Меджлісу кримсько-татарського народу, став вчиняти активні дії, спрямовані на участь у груповому порушенні громадського порядку, підказуючи жестами і вигуками присутнім мітингуючим особам, які дії їм необхідно виконати щодо працівників правоохоронних органів, просуваючись до вхідних дверей суду.

З метою не допустити незаконне проникнення в приміщення Апеляційного суду АР Крим, вхідні двері були зачинені, а працівники правоохоронних органів просили присутніх осіб припинити порушення громадського порядку, не блокувати роботу державної установи.

Однак, не реагуючи на зазначені вимоги, ОСОБА_2 спільно з іншими присутніми особами, виштовхували працівників правоохоронних органів від вхідних дверей будівлі Апеляційного суду АР Крим, які виконували службові обов'язки по охороні громадського порядку.

ОСОБА_2 22 червня 2006 року, перебуваючи біля будівлі Апеляційного суду АР Крим на ул. Павленко, 2 в м. Сімферополі, разом з іншими особами намагався проникнути до приміщення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим та в грубій формі висловлював вимоги працівникам правоохоронних органів пропустити їх до будівлі суду.

Працівники правоохоронних органів, які забезпечували порядок, просили присутніх осіб припинити порушення громадського порядку і попереджали про можливі наслідки порушення порядку.

Однак, мітингувальники на зазначені прохання та роз'яснення не реагували і, зневажаючи, що їх не пропускають в будівлю Апеляційного суду АР Крим, з умислом, спрямованим на опір працівникам правоохоронних органів при виконанні ними службових обов'язків, стали застосовувати до них фізичну силу, протидіючи виконанню покладених обов'язків по охороні громадського порядку і громадської безпеки.

ОСОБА_2, використовуючи свій авторитет серед присутніх осіб кримсько-татарської національності, жестами і вигуками підказував мітингуючим які дії їм необхідно виконати, а також спільно з іншими присутніми особами витягував працівників правоохоронних органів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з ланцюжка правоохоронців та зіштовхував руками вниз по сходах, а також відтісняв від вхідних дверей суду, незаконно намагаючись їх відкрити, висловлюючи при цьому на адресу працівників суду і правоохоронних органів вимоги в грубій формі.

Внаслідок умисних групових протиправних дій ОСОБА_2 та інших осіб кримсько-татарської національності одинадцяти працівникам правоохоронних органів при виконанні ними службових обов'язків, були заподіяні легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, була порушена робота державної установи - Апеляційного суду АР Крим, що виразилося в блокуванні роботи, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, пошкодженні будівлі суду.

ОСОБА_2 та інші особи, побачивши, що вхідні двері Апеляційного суду АР Крим не піддаються їх натиску, всередині суду перебувають працівники правоохоронних органів, до будівлі суду прибули додаткові сили працівників міліції, перестали намагатися протиправно увійти в будівлю суду.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1, вказуючи на неналежну, на його думку, оцінку доказів у справі, просить скасувати постановлені судові рішення та закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_2 складів інкримінованих злочинів. Вважає, що оскаржувані судові рішення суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , судом неправильно застосуваний кримінальний закон. Наголошує, що в діях його підзахисного відсутні суб'єктивна та об'єктивна сторони інкримінованих злочинів, що ОСОБА_2 не брав участі в порушенні громадського порядку, а мотиви і мета його поведінки не були протиправними.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок та ухвалу в разі виявлення: істотного порушення кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у груповому порушенні громадського порядку, вчиненні опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, групою осіб, без попередньої змови, суд обґрунтував доказами, які досліджені в судовому засіданні. Зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16, які були незмінні стосовного того, що саме ОСОБА_2 брав активну участь у мітингу, його дії носили організаційний характер, саме він чинив опір працівникам міліції, які стояли у ланцюжку з метою охорони громадського порядку, хапаючи за одяг, спричиняючи їм разом з іншими тілесні ушкодження, виштовхуючи у натовп мітингувальників, яких підбурював проникнути до приміщення суду. Ці показання щодо обставин вчинення злочинів узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, що саме ОСОБА_2 штовхав руками потерпілого ОСОБА_14, хапав його за руки і формений одяг, витягував його з оточення, стягував по сходах ОСОБА_11 Ці показання потерпілих і свідків щодо обставин вчинення групового порушення громадського порядку та опору працівникам міліції при виконанні ними своїх службових обов'язків узгоджуються і з показаннями свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22 щодо обставин допуску осіб до приміщення зали судових засідань та присутності родичів засуджених при розгляді справи та щодо порушень нормальної роботи суду, внаслідок застосування гучномовців, голосної музики, погроз, які викрикували мітингуючі, перекриття доступу до приміщення суду для подачі скарг, заяв, ознайомлення з матеріалами справ. Послався суд також на показання свідка ОСОБА_23 про те, що він вчасно прийшов до суду і ніхто не забороняв входити в будівлю, в залі були присутніми родичі засуджених; протоколи впізнання свідками та потерпілими ОСОБА_2 по фотознімкам; розпорядження начальника Желєзнодорожного РВ Сімферопольського ГУ ГУ МВС України в АР Крим про забезпечення правопорядку при проведенні масового зібрання біля Апеляційного суду АР Крим 22.06.2006 року; акт від 22.06.2006 р., згідно якого внаслідок дій під час масового порушення громадського порядку були пошкоджені: скло у вестибюлі з зовнішньої сторони будівлі суду, зламані дверні ручки і стопорні защіпки, розбито кріпленні рейки вхідних дверей тамбура, витоптані газони навколо будівлі суду.

Ретельно проаналізувавши, надавши цим доказам оцінку з точки зору їх допустимості, достатності та достовірності, суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним інкримінованих злочинів. Кваліфікація його дій за ст. 293; ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 342 КК України є правильною.

Доводи захисника, які за змістом аналогічні доводам апеляції щодо неправильного застосування кримінального, істотних порушень вимог кримінально-процесуального законів та норм Конституції України (254к/96-ВР) , повноти і об'єктивності розгляду судом першої інстанції обставин справи, були перевірені апеляційним судом та не знайшли свого підтвердження, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції. Під час апеляційного розгляду справи були належно перевірені доводи апеляції щодо безпідставності засудження ОСОБА_2, ухвала суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Призначаючи покарання та звільняючи ОСОБА_2 від його відбування, суд дотримався вимог ст. ст. 65, 49 КК України.

З огляду на викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.