Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 09 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2012 року.

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Чапаївки Золотоніського району Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - за вироком Золотоніського районного суду Черкаської області від 04 липня 2003 року за ч. 3 ст. 187 КК із застосуванням положень статей 69, 71 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 лютого 2012 року близько 19:30 на шкільному подвір'ї загальноосвітньої школи № 20 по вул. Металургів, 20 у м. Сумах повторно із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_2, відкрито викрав її майно на загальну суму 386 грн.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного змінити шляхом пом'якшення призначеного покарання. ОСОБА_1 посилається при цьому на дані про його особу, матеріальне та сімейне становище, які, на його думку, є обставинами, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 186 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи ОСОБА_1 про суворість призначеного покарання і про можливість його пом'якшення, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого.

Місцевий суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та позитивні дані про особу засудженого, з якими останній пов'язує свої касаційні вимоги, адже суд визначив покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 186 КК.

Також суд урахував те, що вчинений ОСОБА_1 злочин класифікується як тяжкий (ст. 12 КК), і те, що засуджений не вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів.

Тому за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання відсутні.

Ці доводи ОСОБА_1 за його апеляцією перевірялись апеляційним судом, який для їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року у своїй ухвалі навів відповідні аргументи.

Отже, касаційну скаргу не може бути задоволено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 09 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.