розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2012 року щодо ОСОБА_1

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Харкова (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 лютого 2012 року близько 20:00 на перехресті вулиць Шевченка та Героїв Праці в м. Харкові з метою збуту придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав при собі та перевозив по м. Харкову в автомобілі "Деу Ланос" (реєстр. № НОМЕР_1).

17 лютого 2012 року близько 23:00 біля будинку № 9а по вул. Старошишківській у м. Харкові ОСОБА_1 збув особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 3,7597 г (у перерахунку на суху речовину) ОСОБА_3 за 200 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання через необґрунтоване застосування положень ст. 69 КК та безпідставне звільнення від відбування покарання згідно зі ст. 75 КК, про що наводить відповідні мотиви.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 307 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання та безпідставне звільнення від його відбування, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими, оскільки це покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому та особі ОСОБА_1, а звільнення від його відбування - вимогам ст. 75 КК. Це покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів з його боку.

Призначаючи покарання, місцевий суд, з чим погодився й апеляційний, достатньою мірою врахував ступінь суспільної небезпечності, характер і тяжкість злочину, особу ОСОБА_1 (не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи) та обставини, які пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину).

Отже, місцевий суд відповідно до вимог ст. 334 КПК 1960 року вмотивував своє рішення про призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК та про звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК, а апеляційний суд із дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року у своїй ухвалі за наслідками розгляду апеляції прокурора про м'якість покарання навів підстави залишення вироку без зміни.

Зокрема, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з доводами про те, що ОСОБА_1 не сприяв розкриттю злочину, оскільки тільки від засудженого слідчим органам стало відомо про обставини придбання ним наркотичного засобу.

Сама тяжкість злочину в цьому випадку не є достатньою підставою для визнання призначеного судом покарання м'яким.

З урахуванням викладеного касаційну скаргу прокурора не може бути задоволено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.