розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2012 року.

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - за вироком Костянтинівського міського суду від 04 грудня 1996 року за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 144, ч. 1 ст. 193 КК 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років; звільненого 05 березня 2008 року після відбуття покарання,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 та пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК - на строк п'ятнадцять років, за ч. 2 ст. 121 КК - на строк сім років, за ч. 2 ст. 194 КК - на строк п'ять років.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування: витрат на лікування ОСОБА_3 - 4715,80 грн на користь міської лікарні № 3 м. Краматорська; матеріальної шкоди - 10 182,94 грн - на користь ОСОБА_4; матеріальної і моральної - 62 340,20 грн. та 250 000 грн відповідно на користь ОСОБА_3

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 11 липня 2010 року близько 03:00 прийшов до місця проживання ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_2 з метою протиправного позбавлення останнього життя з особливою жорстокістю у спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб на ґрунті неприязних стосунків із ОСОБА_4, якого сприйняв як особу, з якою раніше у нього відбулася сварка. Для цього він завчасно заготовив банку з нафтопродуктами та ганчірку для гніта.

Усвідомлюючи, що в будинку можуть знаходитися сторонні особи, котрі постраждають від його злочинних дій, і майно, яке може бути знищено і пошкоджено, бажаючи настання таких тяжких наслідків, ОСОБА_2 цеглою розбив шибку в спальній кімнаті будинку, де на дивані спали ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_3, та кинув туди банку з нафтопродуктами, підпалену гнітом, яка впала на диван і запалала, від чого останні отримали опіки (ОСОБА_4 заподіяно легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я у вигляді термічних опіків другого ступеня правої половини обличчя та передньої поверхні правового плечового суглоба, ОСОБА_3 - тяжких тілесних ушкоджень за ознакою непоправного знівечення обличчя, вчинене у спосіб, що має характер особливого мучення, у вигляді термічних опіків першого, другого, третього і четвертого ступеня голови, обличчя, тулубу та кінцівок площею не менше 30 %, що супроводжувалося розвитком опікового шоку), було знищено і пошкоджено майно потерпілих, пошкоджено їх будинок.

У касаційній скарзі захисник просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ч. 2 ст. 194 КК та пом'якшити призначене покарання. На думку захисника, суд під час розгляду справи належно не оцінив наявних доказів, у зв'язку з чим дав діям засудженого неправильну юридичну оцінку. Захисник вважає, що ОСОБА_2 не мав умислу на умисне вбивство ОСОБА_4 і на заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

Касаційна скарга засудженого є за змістом аналогічною.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 та пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів згідно з вимогами ст. 334 КПК 1960 року наведено у вироку.

Зі справи убачається, що засуджений ОСОБА_2 не заперечує фактичних обставин подій, установлених у вироку. Не висловлено заперечень проти цього і в поданих касаційних скаргах.

Разом із тим, доводи засудженого і захисника про безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 та пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 2 ст. 121 КК є необґрунтованими.

Так, із показань самого засудженого випливає, що мотивом його злочинних дій була помста людині.

Характер цих дій та спосіб їх вчинення (завчасне приготування знаряддя злочину і домовленість засудженого зі свідком ОСОБА_5 про автотранспортні послуги для переїзду з м. Краматорська до м. Слов'янська до конкретного житлового будинку в нічний час, застосування для підпалу горючої рідини з високим ступенем горіння та розповсюдження її в закритому приміщенні) свідчать про те, що ОСОБА_2 діяв, крім іншого, з умислом на умисне вбивство у спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб (адже не міг не розуміти, що вночі у житловому будинку можуть спати люди), і з особливою жорстокістю (оскільки застосував спосіб вчинення злочину, що має характер особливого мучення, - спалення людей, під час чого вони відчувають підвищені біль та страждання).

Зі встановлених обставин випливає також те, що ОСОБА_2 не міг не розуміти того, що підпалює вночі саме житловий будинок, оскільки будинок потерпілих знаходився на освітленій ліхтарями вулиці серед інших житлових будинків і мав паркан. Ці обставини підтверджені, крім інших доказів, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Ці доводи, а також доводи про неповноту й необ'єктивність судового розгляду, порушення процесуальних норм закону, неналежну оцінку доказів обвинувачення, аналогічні зазначеним у касаційних скаргах, апеляційний суд ретельно перевірив і для їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року у своїй ухвалі навів відповідні аргументи.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК та положень ст. 70 КК, воно відповідає вчиненому й особі засудженого, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального, які би тягли за собою скасування чи зміну судових рішень у справі, про що йдеться в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Тому скарги захисника та засудженого не може бути задоволено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення.