розглянула в судовому засіданні 19 березня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 07 серпня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого,

останній раз 28 січня 2004 року за

ч. 2 ст. 263 КК України на 1 рік,

звільненого від відбування покарання

на підставі ст. 75 КК України з

випробуванням з іспитовим

строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9 754 грн. 88 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. - моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 27 лютого 2011 року, знаходячись у АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_4 численні удари руками по голові та в область живота, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він згодом помер.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а справу щодо її підзахисного - закрити за відсутністю в діяннях останнього інкримінованого складу злочину. Свої вимоги захисник мотивує тим, що визнавальні показання, дані ОСОБА_2 на досудовому слідстві, зафіксовані без участі захисника. Вказує на те, що на її підзахисного на досудовому слідстві здійснювався фізичний тиск з боку працівників міліції. Крім того, захисник у скарзі посилається на суперечливі показання свідка ОСОБА_6 та неправильне розв'язання судом заявленого по справі цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

У своїй касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд судових рішень через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Проте фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) у касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, неповнолітнього свідка ОСОБА_7, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також даними, що містяться у протоколах добровільної видачі, огляду, виявлення та вилучення, відтворення обстановки та обставин подій, огляду місця події, огляду речових доказів, ставок віч-на-віч, висновках судово-медичної, судово-імунологічної експертиз, акті амбулаторної судово-психіатричної експертизи, та іншими доказами по справі.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку. З огляду на викладене посилання захисника у касаційній скарзі про відсутність в діяннях ОСОБА_2 складу злочину є безпідставними.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про його особу.

Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З дотриманням вимог ст. 328 КПК України (1960 року) судом прийнято рішення й щодо цивільного позову, а тому колегія суддів вважає безпідставним твердження захисника у касаційній скарзі про неправильне розв'язання цивільного позову

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого та захисника ОСОБА_1, аналогічні викладеним у її касаційній скарзі, в тому числі й щодо порушення під час досудового слідства ст. 45 КПК України (1960 року) та застосування фізичного тиску з боку працівників міліції, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й тих, на які вказує захисник у своїй касаційній скарзі, та які б тягнули за собою скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 07 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.