розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами цивільного позивача ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2012 року, залишеною без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. "е" ст. 1, ст. 6 Закону України від 08 липня 2011 року "Про амністію у 2011 році", а провадження у кримінальній справі закрито.

ОСОБА_3 органом досудового слідства обвинувачувався у тому, що він, 04 жовтня 2008 року приблизно о 19:20 перебуваючи за кермом автомобіля "ЗАЗ 110217 ЗНГ", рухаючись по вул. Депутатській в м. Буча Київської області в напрямку м. Ірпеня не врахував дорожню обстановку та під час роз'їзду з автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку з ввімкненим дальнім світлом фар допустив виїзд на праве узбіччя по напрямку руху до м. Ірпеня, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які стояли на узбіччі, чим порушив Правила дорожнього руху України, а саме не виконав вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 10.1, 12.1, 19.3. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_4, отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди, потерпіла ОСОБА_5, отримала легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі цивільний позивач ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд у порушення вимог кримінально-процесуального закону вирішив питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності без постановлення обвинувального вироку. Крім того, на думку, ОСОБА_1 суд безпідставно залишив без розгляду заявлений нею цивільний позов. Зазначає, що на зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Представник потерпілого ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд. Захисник зазначає, що суд у порушення вимог Закону України " Про застосування амністії в Україні" (392/96-ВР) , положень статей 282, 298 КПК безпідставно постановою звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримали доводи касаційних скарг, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню на таких підставах.

З огляду на положення статей 1, 6 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" підлягають звільненню від кримінальної відповідальності та від покарання у виді позбавлення волі на певний строк і від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, засуджені або які вчинили умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, а також злочини, вчинені з необережності.

Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні необережного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Розглянувши клопотання захисника та засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд за наявності даних про те, що ОСОБА_3 на день набрання чинності вказаним Законом був особою, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано застосував положення п. "е" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року та звільнив його від кримінальної відповідальності.

Оскільки, відповідно до положень ст. 328 КПК України вирішення цивільного позову можливо тільки при постановленні вироку, місцевий суд обґрунтовано залишив цивільний позов без розгляду, роз'яснивши цивільному позивачу право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Твердження представника потерпілого та цивільного позивача про неправильне застосування кримінального закону є безпідставними оскільки, враховуючи положення частини 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, суд обгрунтовано застосував положення пункту "а" частини 2 ст. 8 Закону України " Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року.

Інші доводи цивільного позивача та представника потерпілого, аналогічні доводам, викладеним у касаційних скаргах, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який для їх спростування у своїй ухвалі відповідно до вимог ст. 377 КПК навів відповідні аргументи, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

касаційні скарги цивільного позивача ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.