розглянула в судовому засіданні 19 березня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не

має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 10 червня 2009 року, перебуваючи в алкогольному сп'янінні, в АДРЕСА_1 під час раптово виниклого конфлікту, який переріс у бійку, умисно наніс ОСОБА_2 численні удари руками та ногами по голові, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя та здоров'я.

Під час бійки ОСОБА_1, не передбачаючи можливості настання смерті ОСОБА_2, хоча повинен був і міг їх передбачити, ударив потерпілого кулаком по обличчю, від чого останній, падаючи, вдарився потилицею об металевий штир. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що судом неправильно перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України, не дано оцінки всім доказам обвинувачення, та, як наслідок, призначено невиправдано м'яке покарання. Крім того, прокурор у скарзі посилається на те, що апеляційний суд не спростував доводи апеляції прокурора, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_1 подано письмове заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченні на неї, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту з ОСОБА_2, маючи умисел на вбивство, наніс останньому численні удари ногами та руками в життєво важливий орган - голову. Від одного з цих ударів потерпілий упав, ударившись об залізний штир, який стирчав зі стіни, та не піднімався. Однак ОСОБА_1 продовжив бити потерпілого, бажаючи настання його смерті.

Органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час розгляду справи суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 121 КК України. На думку суду, ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство потерпілого, лише - на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, а вбивство він вчинив через необережність.

Згідно з вимогами статей 323, 334 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Прийняття одних доказів та відхилення інших повинно бути мотивованим.

Суд першої інстанції в порушення вимог кримінально-процесуального закону мотивував прийняте рішення одними доказами без достатніх обґрунтувань того, через що відкинув інші докази у справі.

Крім того, суд першої інстанції, виключивши частину пред'явленого обвинувачення, не навів мотивів такого рішення.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції поверхово дослідив докази, що мають істотне значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу засудженого ОСОБА_1 та правильної правової оцінки його дій.

Апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, не перевірив належним чином усі наведені в ній доводи, допущені судом першої інстанції недоліки в порядку ст. 377 КПК України ( 1960 року ) не усунув.

З огляду на викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.