розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2010 року.

Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 10.09.2009 року за ч. 2 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання і покарання призначеного за вироком Марганецького міського суду від 10.09.2009 року остаточно визначено покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що 11 листопада 2008 року, приблизно о 14 год. 40 хв., на зупинці "Госстрой", розташованій біля універмагу "Борисфен" на вул. Совєтській, 84 у м. Марганці, виходячи із маршрутного таксі, повторно, таємно викрав із сумки потерпілої ОСОБА_3 гаманець вартістю 40 грн. з грошима в сумі 70 грн. і платіжною карткою "Приватбанку", використавши яку, через банкомат отримав і привласнив гроші в сумі 1930 грн., а всього викрав майна потерпілої на загальну суму 2040 грн.

07 липня 2009 року, ОСОБА_1., приблизно о 23 год. 00 хв., напроти будинку №15 по вул. Слав’янській у м. Марганці, таємно, умисно, повторно викрав майно, яке належало ВАТ "Дніпропетровськгаз": маталеві труби і металеву сітку на загальну суму 457,55 грн.

25 вересня 2009 року, приблизно о 8 год. 00 хв., ОСОБА_1. по вул. Лермонтова, 21/4 у м. Марганці, викрав у ОСОБА_4 велосипед вартістю 100 грн.

27 вересня 2009 року, приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_1. з території домоволодіння АДРЕСА_1, таємно, повторно викрав майно ОСОБА_5 на суму 700 грн.

9 жовтня 2009 року, приблизно о 11 год. 00 хв., ОСОБА_1. в будинку АДРЕСА_2, з застосуванням фізичного насильства та погроз схопив за плечі ОСОБА_6, з метою подолання опору наніс їй удар кулаком у голову та удар ногою в область грудної клітки, від чого остання упала та втратила свідомість. Скориставшись безпорадним станом потерпілої та висловлюючи на її адресу погрози застосування фізичного насильства, які ОСОБА_6 сприйняла реально, подолавши її опір, вчинив замах на зґвалтування потерпілої, однак злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2010 року вирок суду щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів особі засудженого, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд не надав підсудному останнього слова, вказує, що ОСОБА_1. після вироку постановленого 10.09.2010 року вчинив нові злочини, однак при призначенні покарання суд не застосував ст. 71 КК України. Вважає, що вказане порушення вимог кримінального закону призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. Повідомляє, що при розгляді справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на зазначені порушення закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, 10 вересня 2009 року був засуджений Марганецьким міським судом за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Після постановлення вироку він вчинив нові злочини 25.09.2009 року, 27.09.2009 року та 9.10.2009 року. Проте, при постановленні вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд у порушення вимог ст. 71 КК України не приєднав невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком, про що обґрунтовано зазначено у касаційній скарзі прокурора, дане порушення вимог кримінального закону призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам ст. 372 КПК України внаслідок м’якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України після промови захисника або підсудного головуючий оголошує судові дебати закінченими і надає підсудному останнє слово.

Проте, ці вимоги закону під час розгляду справи судом не виконані.

Як убачається з протоколу судового засідання (а. с. 126 том 2), після промов у судових дебатах прокурора, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника цивільного позивача, підсудного, суд оголосив судові дебати закінченими і видалився до нарадчої кімнати для постановлення вироку.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 надавалось останнє слово матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 13 ст. 370 КПК України, ненадання підсудному права виступати з останнім словом є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та підставою для скасування вироку суду.

Допущені місцевим судом порушення вимог закону залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити й інші доводи касаційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.