розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_1

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Кривого Рогу (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1179,85 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн - моральної та 5000 грн - витрат на послуги адвоката.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 липня 2011 року близько 21:30 поблизу будинку № 67а по вул. Кропивницького у м. Кривому Розі на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно вдарив неповнолітнього ОСОБА_3 кулаком по обличчю, у результаті чого заподіяв потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винності засудженого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн у рахунок відшкодування витрат на адвоката і направити справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Прокурор вважає, що витрати на адвоката не входять до переліку судових витрат згідно зі ст. 91 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 122 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується розв'язання судом цивільного позову, то, як убачається зі справи, до початку судового слідства ОСОБА_2 - законний представник неповнолітнього потерпілого - пред'явила до підсудного ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення, крім іншого, витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. Свої вимоги обґрунтувала нормами КПК (1001-05) 1960 року, ЦК (435-15) і ЦПК (1618-15) .

Отже, ОСОБА_2 просила відшкодувати їй ці витрати не як судові у розумінні статей 91, 93 КПК 1960 року, а в межах цивільного позову за нормами цивільного законодавства у зв'язку з тим, що зазнала матеріальної шкоди від злочину, що узгоджується з положеннями ст. 28 КПК 1960 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 визнав цей позов, витрати на правову допомогу підтверджені угодою з адвокатом і квитанцією про сплату 5000 грн, місцевий суд з посиланням на кримінально-процесуальний та цивільний закон на законних підставах його задовольнив і в цій частині.

Доводи прокурора, аналогічні касаційним, про те, що суд не міг у кримінальному процесі вирішувати питання про стягнення коштів, витрачених на адвоката потерпілою від злочину стороною, були ретельно перевірені апеляційним судом, який визнав їх необґрунтованими і з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року у своїй ухвалі навів відповідні аргументи.

Таким чином, неправильного застосування кримінального та істотного порушення вимог кримінально-процесуального законів, які б тягли за собою скасування судових рішень у справі, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає. А тому касаційну скаргу задовольнити не можна.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.