Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 травня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_6 на постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2010 року, якою

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України

не судимого

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 129 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальну справу закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 3 липня 2009 року, перебуваючи на посаді голови Лохвицької районної ради Полтавської області, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є журналістом газети "Лохвицький край", висловлював на адресу потерпілого погрози фізичною розправою та погрожував вбивством, з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста щодо збирання та оприлюднення у друкованих засобах масової інформації матеріалу про будівництво ОСОБА_7 приватного житлового будинку.

У касаційній скарзі прокурор, просить скасувати постанову і направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на те, що звільнивши ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки останній не відшкодував потерпілому шкоду, що унеможливлює застосування ст. 46 КК України.

У касаційній скарзі потерпілий також ставить питання про скасування постанови і направлення справи на новий судовий розгляд. Свої доводи мотивує тим, що у заяві про примирення з ОСОБА_7 він зазначав, що лише домовився з останнім про відшкодування шкоди, але до теперішнього часу шкода йому не відшкодована.

У поданих запереченнях на касаційні скарги захисник ОСОБА_5 вказує на необґрунтованість наведених у них доводів та вважає, що касаційні скарги слід визнати такими, що не підлягають розгляду, оскільки, на його думку, прокурор та потерпілий пропустили строки на касаційне оскарження.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційні скарги, пояснення захисника ОСОБА_5, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав .

Колегія суддів не погоджується з доводами захисника про те, що касаційні скарги прокурора від 10.12.2010 та потерпілого від 06.01.2011 подані з порушенням трьохмісячного процесуального строку, адже оскаржувана постанова набула законної сили 08.07.2010, тобто до набуття чинності 03.08.2010 Законом України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) , тому для оскарження такої постанови продовжував діяти раніше передбачений законодавством шестимісячний строк на касаційне оскарження з моменту набуття постановою законної сили.

Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до п.п. 4, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23.12.2005 року (v0012700-05) звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв’язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31.03.1989 року №3 (v0003700-89) передбачено, що при розгляді кримінальної справи суд зобов’язаний на основі всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи з’ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв’язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Як вбачається із матеріалів справи при прийнятті рішення про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності, суд послався у своїй постанові на те, що ОСОБА_7 вчинив злочин невеликої тяжкості, на час розгляду справи примирився з потерпілим та повністю відшкодував завдану ним моральну та матеріальну шкоду.

Разом з тим, як вбачається із письмової заяви, поданої потерпілим ОСОБА_6 до суду (т.2 а.с. 155), та його пояснень у судовому засіданні( т.2 а.с. 166), між ним та засудженим відбулася лише усна домовленість про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в майбутньому. Суд, не переконавшись в тому, що на час розгляду справи шкода потерпілому дійсно відшкодована, застосував ст. 46 КК України та звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, не дав належної оцінки зазначеним обставинам і тому неправильно застосував кримінальний закон.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2010 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.