головуючого Зубара В.В., суддів: Романець Л.А., Широян Т.А., з участю прокурора Парусова А.М., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2012 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 1) вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 1998 року за ч.2 ст. 141, ч.3 ст. 193 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці, звільненого 16 квітня 2000 року у зв'язку із актом амністії; 2) вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 червня 2000 року за ч.1 ст. 89, ч.2 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільненого 13 квітня 2001 року у зв'язку із актом амністії; 3) вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2006 року за ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 206, ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 12 жовтня 2009 року по відбуттю строку покарання,

визнано винним та засуджено:

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в доход держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи у сумі 1218 грн 89 к.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2012 року, вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року щодо ОСОБА_5, залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_5, о 02 год 03 липня 2010 року, через калитку, проник на територію приватного домоволодіння АДРЕСА_1, звідки таємно викрав гірський велосипед "ROCK MACNINE", який належав ОСОБА_6, вартістю 480 грн, завдавши тим самим потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_5, о 14 год 14 травня 2010 року, поблизу станції метро "Героїв Праці" у м. Харкові, повторно, незаконно придбав (знайшов) згорток з особливо небезпечним наркотичний засобом - каннабісом, масою в перерахунку на суху речовину - 7,83 г, який незаконно зберігав та незаконно перевіз на станцію "Центральний Ринок" без мети збуту.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

При цьому прокурор зазначає, що судом при призначенні покарання не повною мірою враховано обставини справи, дані про особу засудженого, характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, те, що ОСОБА_5, раніше вчиняв корисні злочини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 свою вину у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в сховище та незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому повторно, визнав себе частково.

На підставі пояснень засудженого, потерпілої ОСОБА_6 та інших доказів по справі, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України та призначив покарання.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні засудженому покарання, судом враховано характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу ОСОБА_5, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, має малолітню дитину. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання засудженого судом не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, яка за змістом аналогічна касаційній скарзі, й, навівши відповідні мотиви, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Таким чином, доводи прокурора про необхідність скасування судових рішень з підстав зазначених у касаційній скарзі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 384, 394 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.