головуючого Зубара В.В.,суддів:Романець Л.А., Широян Т.А.,з участю прокурора Парусова А.М.,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Києва на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

визнано винним та засуджено:

за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців;

за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із вимогами ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5, залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_5, 26 лютого 2011 року о 20 год 20 хв., знаходячись по вул. Сосюри, 3-Б у м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, попросив у ОСОБА_6 мобільний телефон марки "Nокіа 6500 Сlassic", мотивуючи необхідністю зателефонувати, чим ввів ОСОБА_6 в оману, в результаті останній добровільно передав ОСОБА_5 належний йому мобільний телефон вартістю - 1971 грн, в середині якого знаходилася сім картка оператора мобільного зв'язку "Лайф" вартістю - 35 грн на рахунку якої знаходилися гроші у сумі 16 грн. ОСОБА_5, отримавши від ОСОБА_6 вищевказаний мобільний телефон, відійшов в сторону, імітуючи здійснення телефонного дзвінка та помітивши, що ОСОБА_6 зайшов до пункту обміну валют у власних справах, з місця злочину разом з вищевказаним майном зник, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму - 2022 грн.

Крім того, повторно, ОСОБА_5, 02 березня 2011 року о 20 год, знаходячись по вул. Сергія Лазо 11/9, у м. Києві, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння майном ОСОБА_7 шахрайським шляхом, попросив у потерпілого мобільний телефон марки "LG GT 540 Орtіmus Вlаск" для здійснення дзвінка, чим ввів його в оману, в результаті ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 мобільний телефон марки "LG GT 540 Орtіmus Вlаск", вартістю - 1888 грн, сім-карткою оператора "Лайф" вартістю - 30 грн, з грошима на ній у сумі 10 грн, всього на загальну суму 1928 грн. Далі ОСОБА_5 попрохав ОСОБА_7 принести йому попити води і, користуючись відсутністю потерпілого, з місця злочину разом з вказаним майном зник, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 1928 грн.

Крім того, ОСОБА_5, повторно, 31 липня 2011 року о 17 год, перебуваючи в супермаркеті "Велика Кишеня", що розташований по вул. Бориспільській 9, у м. Києві, діючи умисно, вчинив закінчений замах на таємне викрадення касети картриджів для гоління марки "Fusion" від бритви "Gillette" в кількості 8 штук вартістю 230 грн 27 к.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора м. Києва, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_5 та правильності кваліфікації його дій, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, а також неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України.

При цьому прокурор зазначає, що судом при призначенні покарання не повною мірою враховано, обставини справи, дані про особу засудженого, характер та ступінь суспільної небезпечності, що ОСОБА_5 вчинив злочини 26 лютого 2011 року, 02 березня 2011 року та 31 липня 2011 року, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та заволодів майном потерпілого ОСОБА_6 при обтяжуючих обставинах - стан алкогольного сп'яніння, тому судом безпідставно застосовано до засудженого вимоги ст. 75 КК України.

Апеляційним судом вказані порушення, залишено поза увагою, чим порушено вимоги ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 свою вину

в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно та в закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, у зв'язку з чим, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Розгляд справи в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_5 був проведений відповідно до ст. 299 КПК України 1960 року.

На підставі пояснень засудженого та інших доказів по справі, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікував його дії за ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначив покарання.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтями 65, 75 КК України.

При призначенні засудженому покарання, судом враховано характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу ОСОБА_5, який силу ст. 89 КК України, вважається таким, що судимості не має, за місцем проживання характеризується позитивно, обставинами, що пом'якшують покарання є щире каяття, шкода потерпілим відшкодована в повному обсязі.

Викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок, про необхідність призначення покарання засудженому ОСОБА_5 у виді позбавлення волі та подальшого звільнення від його відбування з покладенням визначених обов'язків на підставі статей 75, 76 КК України, є обґрунтованим, судом наведені мотиви такого рішення.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, й, навівши відповідні мотиви, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином, доводи прокурора про необхідність скасування судових рішень з підстав, зазначених у касаційній скарзі є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Порушень кримінально-процесуального закону, зокрема вимог ст. 377 КПК України 1960 року, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та об'єктивно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення щодо ОСОБА_5, не встановлено.