головуючого Зубара В.В.,суддів:Романець Л.А., Широян Т.А.,за участю прокурора Парусова А.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 15 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6.

Вироком Яготинського районного суду Київської області від 15 листопада 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше судимого: 1) вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2006 року за ч.1 ст. 309, ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2) вироком Дарницького районного суд м. Києва від 22 березня 2007 року за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, звільненого згідно постанови Березанського міського суду Київської області від 09 грудня 2008 року умовно -достроково строком на 1 рік 5 місяців 13 днів,

визнано винним та засуджено:

за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 2844 грн 20 к. та моральної шкоди - 5000 грн, а також 450 грн - витрати на юридичну допомогу.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності з ст. 81 КПК України 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2012 року, вирок Яготинського районного суду Київської області від 15 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 12 вересня 2010 року о 17 год, ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на території домоволодіння по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_5 удар поліном по лівій нозі, чим спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Після цього, ОСОБА_6 вчинив напад, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_5, в результаті чого відкрито заволодів золотої обручкою вартістю 1890 грн, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_6, з метою подолати опір ОСОБА_5, застосував до нього насильство, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке полягало у нанесенні йому ударів ногами по обличчю, в результаті чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5, не оспорюючи доведеності вини засудженого у вчинених злочинах та правильність кваліфікації його дій, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, внаслідок м'якості.

При цьому потерпілий зазначає, що при призначенні засудженому покарання, судом не дотримано вимог ст. 65 КК України, а саме не враховано характер вчинених злочинів та особу ОСОБА_6, який раніше неодноразово судимий, вину не визнав, на момент вчинення злочинів ніде не працював.

Крім того, потерпілий зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на факт причетності ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до заволодіння його мобільним телефоном та золотою обручкою.

Також, ОСОБА_5 стверджує, що суд безпідставно зменшив суму матеріальної та моральної шкоди.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_6, з касаційною скаргою потерпілого не погоджується і просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти доводів касаційної скарги потерпілого і просив судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, свою вину в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та вчиненні розбою не визнав, однак на підставі пояснень потерпілого ОСОБА_5, свідчень ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та інших доказів у справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 187 КК України, та призначив покарання.

Кваліфікація дій та доведеність вини засудженого ОСОБА_6 у касаційній скарзі потерпілого не оскаржується.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для скасування судових рішень внаслідок м'якості, як ставиться питання в касаційній скарзі, немає. Призначене ОСОБА_6 покарання, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Що стосується доводів касаційної скарги щодо причетності ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до заволодіння мобільним телефоном та золотою обручкою потерпілого, то вони також є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області від 09 червня 2011 року відмовлено у порушенні кримінальної щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в зв'язку з відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ч.1 ст. 186, ч.1 ст. 187 КК України (а.с.200). Вказана постанова ніким не скасована.

Також, посилання у касаційній скарзі потерпілого на безпідставне зменшення суми матеріальної та моральної шкоди, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Задовольняючи цивільний позов про відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди, суд виходив із засад розумності справедливості, врахував порушені права ОСОБА_5 як власника, ступінь завданої шкоди і її характер, фізичний біль внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, тривалий час перебування на лікуванні, вимушені зміни в життєвих стосунках, те що заподіянню шкоди сприяла неправомірна поведінка потерпілого, який першим розпочав бійку, під час якої перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції потерпілого, яка за змістом аналогічна доводам його касаційної скарги щодо причетності до вчиненого проти нього злочину ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та безпідставного зменшення суми моральної шкоди, й, навівши відповідні мотиви, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Враховуючи наведене, порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для скасування судових рішень по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від 15 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.