розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2012 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він 9 вересня 2011 року приблизно о 22.00 годині, знаходячись на стоянці для автомобілів, що розташована поруч з ТЦ "Либідь Плаза" по вул. Кам'янецькій, 21 в м. Хмельницькому, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно заподіяв ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Зі змісту касаційної скарги захисника засудженого вбачається, що він порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового слідства, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а також неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що дії засудженого невірно кваліфіковані судом за ст. 121 КК України, оскільки останній діяв в межах необхідної оборони. Одночасно зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки належним чином не проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції і при залишенні апеляції без задоволення не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, захисника та підсудного, які частково підтримали касаційну скаргу, та, не заперечуючи проти правильності кваліфікації дій засудженого, ставлять питання про пом'якшення призначеного йому покарання та застосування ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Із змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 332- 335 КПК України, є законним та вмотивованим.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.

Що ж стосується доводів касаційної скарги захисника про суворість призначеного засудженому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_6 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. При цьому суд врахував також і особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину, позитивно характеризується, має на утриманні двох малолітніх дітей, відшкодував заподіяну шкоду, та з урахуванням цих обставин, обґрунтовано застосував ст. 69 КК України та призначив покарання у виді 3 років позбавлення волі, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст. 121 КК України.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу захисника, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції, на кожний з них дав вичерпну відповідь.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.