головуючого Пойди М.Ф.,суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,за участю прокурора Парусова А.М. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Слов'яносербського районного суду Луганської області від 11 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2012 року щодо нього.

Вироком Слов'яносербського районного суду Луганської області від 11 травня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК

України такого, що не має судимості

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Кіровського територіального медичного об'єднання витрати на стаціонарне лікування малолітнього ОСОБА_6 в сумі 134 гривні 66 копійок і ОСОБА_7 в сумі 179 гривень 54 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 38726 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 930 гривень 61 копійку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів по справі.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що за обставин, викладених у вироку, 13 лютого 2012 року, він, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем «ВАЗ-210994-20 ЗГН», д.н.з. НОМЕР_1, порушивши п. п. 31.4.5«а», 12.1, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини, в результаті чого пасажир автомобіля - ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження від яких помер.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити судові рішення в частині призначеного покарання з підстав його невідповідності тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що в судів було достатньо підстав для застосування до нього ст. 69 КК України, так як він визнав вину, щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацюючу дружину. Крім того, не погоджується з обставиною, що обтяжує покарання -вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вважає, що в такому стані він не перебував.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України та доведеність його вини у вчиненні інкримінованого злочину у касаційній скарзі не оспорюються.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_5 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

При його призначенні судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, його особу та конкретні обставини справи, в тому числі й ті, на які він посилається у своїй касаційній скарзі. Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 менш суворого покарання у касаційній скарзі засудженого не наведено, в зв'язку з чим вважати його занадто суворим підстав не вбачається, як і не вбачається підстав для застосування до нього ст. 69 КК України.

Доводи касаційної скарги засудженого про безпідставність, на його думку, визнання судом першої інстанції обставиною, що обтяжує покарання - вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння були предметом перегляду суду апеляційної інстанції, оскільки про них ОСОБА_5 вказував у своїй апеляції і судом, відповідно до вимог ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), дано вичерпні та вмотивовані відповіді на них, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 398 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) для зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги засудженого колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Слов'яносербського районного суду Луганської області від 11 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2012 року щодо нього - без зміни.