головуючого Мороза М. А.,суддів Крижановського В. Я. і Дембовського С. Г.,за участю прокурора захисника Міщенко Т. М., ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2012 року щодо засудженого.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5 876 грн. та моральної - 50 000 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 7 лютого 2011 року близько 23 години 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу СТО «Титан» по вулиці Чкалова, 6-А м. Первомайська на ґрунті особистих неприязних стосунків із ОСОБА_8 під час сварки, яка переросла у бійку, маючи умисел на позбавлення життя останнього, умисно завдав йому удар ногою в тулуб та ножем у живіт і грудну клітину. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2012 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У своїй касаційній скарзі захисник вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає про те, що у його підзахисного не було умислу позбавляти життя потерпілого, а він захищався від неправомірних дій потерпілого, тому його дії кваліфіковані невірно. Також зазначає, що суд критично віднісся до показань свідків, які однозначно та впевнено не засвідчили, що бачили як ОСОБА_6 завдав удар ножем потерпілому. Вважає, що суд призначив засудженому надмірно суворе покарання. Посилається на порушення права засудженого на захист під час розгляду справи в апеляційному порядку. У зв'язку з цим порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 із направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про законність й обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, досудове слідство й судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено.

Хоча засуджений в судовому засіданні своєї винуватості у вчиненні злочину, за який його засуджено, не визнав, але належним чином дослідивши показання ОСОБА_6, які він давав у ході досудового слідства, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання засудженого про обставини вчинення ним інкримінованого злочину.

У ході відтворення обстановки та обставин події, обвинувачений ОСОБА_6 за участю захисника та законного представника матері ОСОБА_9, детально розказав та показав за яких обставин відбулася сварка і бійка, а також механізм нанесення ОСОБА_8 ударів ножем у живіт й грудну клітину, і де потім подів ножа ( т. 1 а.с. 54-60).

Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи одна колото-різана рана грудної клітини потерпілого ОСОБА_8 утворилась від одноразової дії плоского колюче-ріжучого предмета типа клинка ножа. Не виключається можливість спрчининення ушкодження клинком ножа, вилученого в ході слідства у ОСОБА_6 та представленого на експертизу ( т. 2 а.с. 21-24).

Згідно з даними протоколу огляду від 8 лютого 2011 року ОСОБА_6 показав, де саме він сховав ножа, яким спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8, і цей ніж було виявлено та вилучено( т. 1 а.с. 15-17).

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_8 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з пораненням серця, що супроводжувалось гострою крововтратою ( т.1 а.с. 43-45).

Твердження захисника про те, що у ОСОБА_6 не було умислу на позбавлення життя потерпілого, а він лише захищався від неправомірних дій останнього спростовуються даними, наявними у матеріалах справи, а саме показаннями свідка ОСОБА_11, який зазначав, що здоров'ю та життю ОСОБА_6 нічого не загрожувало, та коли ОСОБА_6 завдавав удар ножем потерпілому бійка уже скінчилася. Також характер умисних дій ОСОБА_6 та локалізація завданих потерпілому тілесних ушкоджень свідчили, що ОСОБА_6 діяв із умислом на позбавлення життя ОСОБА_8

Проаналізувавши всі досліджені по справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, та давши належну оцінку всім його доводам, висунутим на захист ОСОБА_6 із приводу обставин заподіяння смерті ОСОБА_8, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

Із урахуванням ступені тяжкості вчиненого засудженим злочину, даних про його особу, належним чином умотивувавши своє рішення у цій частині, суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді 9 років позбавлення волі. Призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Суд надав відповіді на всі доводи засудженого та його захисника, які були викладені у їх апеляціях. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цього питання, суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Посилання у скарзі на порушення права ОСОБА_6 на захист, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не було допущено ОСОБА_9 у якості законного представника ОСОБА_6, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_6 на час скоєння ним злочину 7 лютого 2011 року був неповнолітнім. Постановою слідчого від 8 лютого 2011 року його матір ОСОБА_9 було визнано законним представником ( т. 1 а.с. 61), яка була присутня при проведенні слідчих дій. На час розгляду справи в суді та при постановленні щодо ОСОБА_6 вироку, він був повнолітнім. Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 5 (va005700-04) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», такі особливості судового розгляду, як участь законного представника підсудного до осіб, які на час провадження у справі досягли повноліття, не застосовуються. Тобто функція законного представника припиняється з моменту досягнення підсудним 18-річного віку.

Крім того, професійний адвокат ОСОБА_14 здійснював захист інтересів ОСОБА_5 у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, істотних порушень норм КПК України (1001-05) , які б могли бути підставою для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_6, не встановлено, а тому немає й підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 383, 394, 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних положень» КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 9 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 5 липня 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.