головуючого Вільгушинського М. Й.,суддів Слинька С. С., Наставного В. В.,за участю прокурора Волошиної Т. Г.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 07 серпня 2012 року.

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 18 серпня 2011 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не мав судимості,

засуджено: за ч. 1 ст. 321 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією предмету контрабанди - «ртуті металевої» вагою 4999 г.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією предмету контрабанди - ртуті металевої вагою 4999 г.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він у липні 2010 року на міському сміттєзвалищі м. Харцизька Донецької області знайшов, незаконно придбав, перевозив і зберігав з метою подальшого збуту отруйну речовину - ртуть металеву об'ємом 0,5 л, що не є наркотичною або психотропною речовиною, або її аналогами, без спеціального на те дозволу, після чого намагався перемістити її через митний кордон України, але не довів свого злочинного умислу до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий 29 березня 2011 року працівниками митниці на залізничній станції Іловайськ у пункті пропуску через митний та державний кордон України «Іловайськ».

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 07 серпня

2012 року цей вирок міського суду в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням скасовано, постановлено вважати останнього засудженим за ч. 1 ст. 321 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК

України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією предмету контрабанди - ртуті металевої вагою 4999 г.

Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі порушує питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, і це діяння правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України. Ці питання у касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів засудженого у касаційній скарзі про суворість призначеного йому покарання, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.

Так, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував тяжкість вчинених злочинів, один з яких є тяжким, спосіб їх вчинення та характеристику особи ОСОБА_5, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не працює. Також зважив суд і на обставину, що пом'якшує покарання, якою визнав щире каяття ОСОБА_5 у вчиненому.

На підставі цих даних у їх сукупності міський суд правильно призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 201 КК України, однак при цьому безпідставно звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням, про що вірно зазначив у своєму рішенні суд апеляційної інстанції.

З огляду на конкретні обставини справи, предмет і спосіб вчинення злочину - перевезення отруйної речовини у громадському транспорті при великому скупченні людей, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням не можна вважати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, навіть з урахуванням сімейних обставин ОСОБА_5, на які він послався у своїй скарзі.

Призначене ОСОБА_5 покарання за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання несправедливим унаслідок суворості, а також підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою зміну чи скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Апеляційного суду Донецької області від 07 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.