розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року матеріали справи за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року.

Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2010 року ОСОБА_1 засуджений за частиною 1 статті 122 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Старшим інспектором Центрального МВ КВІ УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі 21 травня 2012 року було внесено подання до Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про заміну випробувального терміну з підстав того, що ОСОБА_1 без поважних причин не з'являється до кримінально-виконавчої інспекції, змінив місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, а тому не виконує покладені на нього судом обов'язки.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 липня 2012 року було задоволено подання старшого інспектора Центрального МВ КВІ УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі, скасовано звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Керченського міського суду АР Крим від 26 листопада 2010 року на підставі статті 75 КК України, та направлено останнього для відбування призначеного судом покарання у виді 2 років обмеження волі.

В обґрунтування свого рішення суд послався на заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2012 року про зміну місця проживання, його пояснення від 17 лютого 2012 року про його проживання в АДРЕСА_1, у зв'язку з чим його особова справа надійшла до названої КВІ 13 березня 2012 року, але на виклики КВІ останній не з'являвся, за вказаним місцем не проживає, що стало підставою для застосування до нього приводу, а за даними початкового розшуку у лікарнях, РАЦСі, Сімферопольському СІЗО, за місцем попереднього проживання по АДРЕСА_2 не перебував.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року постанова Центрального районного суду м. Сімферополя від 27 липня 2012 року, якою задоволено подання старшого інспектора Центрального МВ КВІ УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі, залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону. В обґрунтування своєї позиції захисник посилається на розгляд судом першої інстанції справи без участі ОСОБА_1, за відсутності доказів на належне його сповіщення та його перебування за межами України і ухилення від явки до суду, рішення про його привід, розшук та обрання запобіжного заходу не постановлювалися та провадження у справі не зупинялося. Крім того, захисник вказує на відсутність у справі доказів на підтвердження подання інспектора КВІ щодо належного сповіщення ОСОБА_1, відвідування місця його проживання, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3, а не ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до довідки ЖЕУ-4 в АДРЕСА_3 не проживає, які, як і ОСОБА_6, за даними адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС в АРК взагалі не зареєстровані або знятими з реєстрації не значаться, а також паспортні дані ним не встановлювалися і не перевірялися. Також, стверджує про незаконність підстав розгляду подання інспектора КВІ саме Центральним районним судом м. Сімферополя, оскільки судами вказано у рішеннях на проживання ОСОБА_1 в м. Керч, а також в порушення вимог Інструкції інспектором КВІ під час проведення початкових розшукових заходів не опитав його родичів, не надсилав запитів по місцю проживання родичів і знайомих, а також до адресно-довідкового бюро і ЖЕКу, що, на його переконання, не давало йому підстав для направлення до суду подання щодо скасування звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Стверджує, що суд апеляційної інстанції вказаних ним обставин не перевірив та не надав оцінки доказам, безпосередньо пред'явлених в ході апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника і засудженого, які підтримали касаційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали за поданням та матеріали особової справи з КВІ, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги захисника щодо відсутності підстав, передбачених статтею 78 КК України, на внесення інспектором КВІ подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та його задоволення є обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Згідно зі статтею 166 КВК України поважними причинами неявки засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2012 року ОСОБА_1 було написано заяву на адресу Керченського МВ КВІ про зміну ним місця проживання, оскільки він має намір тривалий час орендувати помешкання по АДРЕСА_1, а 17 лютого 2012 року звернувся з поясненнями до Центрального МВ КВІ УДПтСУ в АР Крим, у зв'язку з чим його особова справа 15 березня 2012 року надійшла на виконання до названої КВІ.

Підставою ж для внесення до суду інспектором КВІ подання після винесення постанови про привід ОСОБА_1, стали відповіді на його запити до лікарень, РАЦСу, Сімферопольського СІЗО та пояснення ОСОБА_7, в яких зазначено про те, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.

Однак, на підставі таких даних ОСОБА_1 в розшук не оголошувався, місцезнаходження його не встановлювалося та на вказаний у анкеті засіб телефонного зв'язку про явку його до Центрального МВ КВІ УДПтСУ в АР Крим не повідомлявся.

Вказане свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про те, що кримінально-виконавчою інспекцією здійснювалися всі можливі заходи по розшуку ОСОБА_1, дотримуючись вимог закону, а засудженим безпідставно не виконуються покладені на нього обов'язки.

При цьому, не позбавлено підстав твердження захисника про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист під час розгляду подання інспектора КВІ про скасування звільнення його від відбування покарання з випробуванням, що виразилося у проведені його розгляду без участі ОСОБА_1, а також не здійсненні буд-яких заходів на забезпечення його участі в судовому засіданні в передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку.

Більше того, апеляційний суд не звернув уваги на вказані обставини та не усунув суперечності між представленими інспектором КВІ доказами у справі на підтвердження його подання та наданими захисником ОСОБА_1 доказами під час апеляційного його розгляду щодо законності та об'єктивності пояснень ОСОБА_7, якого опитано інспектором за адресою: АДРЕСА_1, та пояснення ОСОБА_3, який вказував, що проживає за вказаною адресою з ОСОБА_1 з лютого 2012 року, а також не перевірені пояснення ОСОБА_8, яка за довідкою КП «Жилавтосервіс-Керч» за адресою: АДРЕСА_3 не зареєстрована. При цьому, з долученої до касаційної скарги відповіді на адвокатський запит адресно-довідковим підрозділом в АРК було надано інформацію про те, що станом на 23 жовтня 2012 року місце проживання ОСОБА_8 в АРК не значиться, як і ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Вказані особи на спростування або підтвердження подання інспектора КВІ в судові засідання судів першої та апеляційної інстанцій не викликалися для дачі пояснень.

На підставі викладеного, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 398 КПК 1960 року України підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушення кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити докази у справі та дати їм належну оцінку.

З уваги на таке, касаційна скарга захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись статями 394 - 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 липня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року скасувати, а матеріали подання старшого інспектора Центрального МВ КВІ УДПтСУ в АР Крим і м. Севастополі про заміну випробувального терміну направити на новий судовий розгляд.