Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г. та Кравченка С.І.,

прокурора Казнадзея В.В.,

представника потерпілих ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Хмельницької області від 4 вересня 2012 року.

Вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 травня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 1 січня 2012 року о 8 годині, керуючи автомобілем «GEELY» моделі MR-7151А, д.н.з. НОМЕР_1, на 39 км + 100 м автодороги сполучення Кам`янець - Подільський - Білогір'я неподалік смт. Закупне Чемеровецького району Хмельницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б), (в), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , керував транспортним засобом без посвідчення водія на право керування ним відповідної категорії, в стані алкогольного сп'яніння, його дії створили небезпеку для життя та здоров'я пасажира, проявив неуважність та не стежив за дорожньою обстановкою, не використав ремені безпеки, не вибрав безпечної швидкості для руху і безпечного керування транспортного засобу та допустив його занос на зустрічну смугу та ліве узбіччя по напрямку руху із подальшим боковим зіткненням із стовбуром ростучого дерева в кюветі, в результаті пасажир автомобіля ОСОБА_3, який сидів на передньому пасажирському сидінні в салоні вказаного автомобіля, отримав тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають у причинному зв'язку з настанням його смерті.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 4 вересня 2012 року вирок Чемеровецького районного суду від 29 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінений. ОСОБА_2 вважається засудженим за частиною 2 статті 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

У касаційній скарзі прокурор просить рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував ступінь тяжкості злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, а звільняючи засудженого від відбування покарання не надано оцінки тяжким наслідкам від вчиненого ним злочину, безпідставне врахування пом'якшуючими покарання обставини - визнання вини та щире каяття, та неврахування обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також того, що ним не відшкодовано потерпілим збитків, які в суді першої інстанції наполягали на реальному покаранні.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення представника потерпілих, який вважав прийняте апеляційним судом рішення законним і обґрунтованим, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 2 статті 286 КК України злочинних дій ОСОБА_2 в касаційній скарзі прокурором не заперечуються.

Доводи прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання та необґрунтоване його звільнення від відбування покарання неспроможні.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно з частиною 1 статті 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він вправі прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Змінюючи вирок суду першої інстанції та застосовуючи положення статті 75 КК України, суд апеляційної інстанції, зваживши на часткову виплату потерпілим матеріальну та моральну шкоду, укладення між ними та батьками засудженого нотаріально посвідченої мирової угоди щодо подальшої виплати коштів, думку потерпілих та їх представника щодо застосування вимог статті 75 КК України, а також на позитивні характеристики засудженого за місцем проживання, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнання ним вини та щире каяття, являється студентом ВУЗу денної форми навчання, позиція потерпілих щодо застосування статті 75 КК України, дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Отже, судом апеляційної інстанції було враховано обставини справи та дані в ній, які досліджувалися і оцінювалися судом першої інстанції, та нові обставини та дані під час апеляційного розгляду справи, зокрема позиція потерпілих щодо застосування статті 75 КК України при призначенні засудженому покарання, відшкодування їм шкоди та укладення між ними та батьками засудженого мирової угоди на відшкодування моральної шкоди, додатково зваживши на дані про особу засудженого, погодився з видом і розміром призначеного судом першої інстанції покарання та з вимогами потерпілих щодо звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, призначене засудженому покарання відповідає вимогам статті 65 КК України, оскільки є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Не ґрунтується на матеріалах справи твердження прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції невизнання засудженим своєї вини у вчиненому та неврахування позиції потерпілих в суді першої інстанції на реальному покаранні, оскільки з них вбачається, що засуджений в ході досудового і судового слідства визнавав свою вину, щиро каявся у вчиненому, не змінюючи своїх показань, а в ході судового слідства в апеляційній інстанції потерпілими і батьками засудженого було пред'явлено підтвердження про виплату потерпілим коштів, що відображено у заявах та мировій угоді на відшкодування моральної шкоди.

Інші наведені ж у касаційній скарзі доводи прокурора попри їх сукупність та зміст не спростовують визначення апеляційним судом форми відбування покарання та можливість виправлення засудженого за умови звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Сам же апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 377 КПК України 1960 року.

На підставі наведеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та розділом 11 пунктом 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) , колегія суддів

ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 4 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.