розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м.Києва на постанову Оболонського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1

Зазначеною постановою

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

- звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ч.4 ст. 309 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, за таких обставин.

22 серпня 2012 року близько 16 год 10 хв, ОСОБА_1, перебуваючи по пров. Джерельному в м.Києві, без мети збуту придбав у невстановленої досудовим слідством особи 1 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, який, зберігаючи при собі, переніс до вул. Дніпровської, 15, у м.Києві, де був затриманий працівниками міліції.

Кримінальна справа щодо ОСОБА_1 надійшла до суду з обвинувальним висновком.

При попередньому розгляді кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ч.4 ст. 309 КК України

Звільняючи ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, суд указав, що обвинувачений добровільно звернувся до Українського центру швидкої наркологічної допомоги, де з 20 вересня до 10 жовтня 2012 року пройшов курс лікування від наркоманії, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Українського центру швидкої наркологічної допомоги.

У апеляційному порядку постанова не оскаржувалася.

У касаційній скарзі заступник прокурора м.Києва стверджує, що суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, які перешкодили постановити законне та справедливе судове рішення, та просить постанову щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх доводів прокурор указує на те, що звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ч.4 ст. 309 КК України, суд у вступній частині постанови не зазначив відомості про судимості обвинуваченого, а у мотивувальній - обставини вчинення злочину та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст. 248 КПК України при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч. 1 ст. 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом. При цьому ч. 4 ст. 309 КК України визначає, що суд зобов'язаний звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України, особу, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року (v0004700-02) (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Судом зазначених вимог дотримано.

Із матеріалів справи видно, що при попередньому розгляді справи ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, в якому він обвинувачувався органами досудового слідства, тобто у придбанні та зберіганні без мети збуту наркотичних засобів, а також заявив клопотання про закриття кримінальної справи щодо нього з нереабілітуючих підстав.

Заявляючи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 надав суду документи, які підтверджували, що він звернувся до лікувального закладу і добровільно пройшов лікування від наркоманії. Достовірність документів, які підтверджували, що ОСОБА_1 з 20 вересня до 10 жовтня 2012 року пройшов курс лікування наркоманії в Українському центрі швидкої наркологічної допомоги, прокурором не заперечувалось. Також прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не ставив під сумнів добровільність проходження ОСОБА_1 лікування від наркоманії, у зв'язку з чим ним було підтримано заявлене клопотання обвинуваченого про закриття кримінальної справи на підставі ч.4 ст. 309 КК України.

Так як ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України, прокурор не заперечував проти заявленого клопотання обвинуваченого, суд, дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи на підставі ч.4 ст. 309 КК України.

У касаційній скарзі прокурора не заперечується, що ОСОБА_1, який в силу ст. 89 КК України не судимий, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, а також те, що обвинувачений підлягав звільненню від кримінальної відповідальності з тієї підстави, що він добровільно звернувся до лікувального закладу і пройшов лікування від наркоманії.

Тобто правильність застосування судом вимог ч.4 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не заперечується.

З огляду на викладене вище, колегія суддів, вважає, що хоча суд у вступній частині постанови, винесеній при попередньому розгляді справи, не зазначив відомості про судимості обвинуваченого, а у мотивувальній - обставини вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні, проте, ці порушення не перешкодили суду постановити законне та справедливе судове рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи щодо нього на підставі ч.4 ст. 309 КК України.

З огляду на викладене вище, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України (у редакції 1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора м.Києва залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.