Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Швеця В.А.,Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 08 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2012 року, щодо нього.

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08 травня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

судимого,

28.01.1991 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 1 ст. 144 КК України (в редакції 1960) на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку;

12.05.1993 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 1 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960) на 1 рік 5 місяців 24 дні позбавлення волі;

27.09.1996 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 143, ст. ст. 42, 43 КК України (в редакції 1960) на 3 роки 6 місяців 16 днів позбавлення волі з конфіскацією майна;

23.05.2000 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 82, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України (в редакції 1960) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

21.05.2003 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 20.02.2007 року по відбуттю строку покарання;

01.10.2008 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 1 ст. 122, ст. 75 КК України на 2 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком 1 рік;

постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 жовтня 2009 року звільнений від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку;

засуджено:

за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт; за ч. 3 ст. 153 КК України на 11 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 156 КК України на 5 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 11 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з дня затримання, 21 грудня 2011 року.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2012 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, мешкаючи у будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, в грудні 2010 року та у листопаді 2011 року у стані алкогольного сп'яніння, застосовуючи фізичне насильство та використовуючи безпорадний стан потерпілої задовольнив статеву пристрасть неприродним способом щодо малолітньої ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У жовтні, листопаді 2011 року завдав побоїв та мордування малолітній потерпілій: стиснувши шию, підняв потерпілу вгору, ударив рукою в обличчя, завдавши фізичного болю.

30 листопада 2011 року вчинив щодо малолітньої ОСОБА_3 розпусні дії.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що висновки суду щодо насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом базуються лише на суперечливих показаннях потерпілої та її родичів.

Апеляційний суд належно не перевірив його доводи та не мотивував свого рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив доводи касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи засудженого про відсутність належних та достовірних доказів, які б підтверджували застосування ним насильства сексуального характеру щодо потерпілої, перевірялись судом апеляційної інстанції та спростовуються наступним.

Із показань потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово застосовував насильство та задовольняв статеву пристрасть неприродним способом, проникав пальцями в її статеві органи та інші ділянки тіла.

За свідченнями ОСОБА_4, яка приймала участь при допиті в якості педагога, малолітня давала послідовні, правдиві показання про обставини злочину.

Про застосування насильства свідчать показання ОСОБА_5, баби малолітньої потерпілої, яка була очевидцем події, однак не змогла в силу похилого віку та агресивності ОСОБА_1 запобігти злочину.

Об'єктивно показання потерпілої та свідка підтверджується висновками судово-медичної експертизи про наявність у малолітньої тілесних ушкоджень, які характерні при насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом.

Наведені докази, які отримали належну оцінку в суді першої та апеляційної інстанції, спростовують доводи касаційної скарги про відсутність належних та достовірних доказів застосування насильства сексуального характеру щодо потерпілої.

За наведених обставин, кваліфікація дій ОСОБА_1, які виразились у насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, з використанням безпорадного стану малолітньої, правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 153 КК України.

Призначене покарання засудженому відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України і є справедливим.

При цьому суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу ОСОБА_1, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, не працює.

Як обставину, що обтяжує покарання, враховано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, ухвала якого відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 08 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2012 року, щодо нього - без зміни.

З оригіналом згідно Кульбаба В.М.