Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Крижановського В.Я., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2012 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

за ч. 3 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржені.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2012 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 змінено, виключено зі вступної частини вироку посилання на погашені судимості ОСОБА_2 Речовий доказ у справі ніж, який знаходився на зберіганні в Криворізькому відділі УБОЗ, конфісковано. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він, достовірно знаючи, що викрадені у його колишньої дружини золоті вироби знаходяться у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 10 листопада 2011 року у м. Кривому Розі разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, незаконно заволодів даними золотими виробами та іншим майном потерпілих шляхом вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, та таким, що завдало майнової шкоди у великих розмірах.

Під час вимагання передачі майна ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, застосовуючи насильство до потерпілого ОСОБА_6, спричинили йому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2554 від 17 листопада 2011 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Внаслідок вчинення вимагання засуджені заволоділи майном і грошовими коштами ОСОБА_5 на суму 18 888,22 грн, майном і грошовими коштами ОСОБА_6 на суму 164 016,58 грн, а всього на загальну суму 182 904,80 грн, що на момент скоєння злочину в 388,75 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є майновою шкодою у великих розмірах, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_2 незаконно придбав у невстановленої органом досудового слідства особи вогнепальну зброю, яку зберігав, носив без передбаченого законом дозволу, що була в нього вилучена 20 січня 2012 року біля 13-ї год. працівниками міліції під час особистого обшуку поблизу будинку № 61-б по вул. Ватутіна в м. Кривому Розі. Відповідно до висновку експерта № 58/07-031 від 03 березня 2012 року вилучений пістолет виготовлений заводським способом, є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю.

У касаційній скарзі із змінами захисник просив судові рішення щодо ОСОБА_2 змінити, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України. Обгрунтовуючи своє прохання тим, що ОСОБА_2 має групу інвалідності, незадовільний стан здоров'я, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, троє з яких є малолітніми, мати похилого віку, яка потребує стороннього догляду, тренер Федерації боксу у м. Кривому Розі, займався благодійною діяльністю, надавав допомогу дитячим будинкам, лікарням, сприяв розвитку молодіжного спорту, брав активну участь у розвитку боксу, має заслуги в спорті, відзначений грамотами та орденами Української Православної Церкви.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, захисника, який підтримав касаційну скаргу із змінами і просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочинів за обставин, установлених судом, є обґрунтованим та в касаційній скарзі не оспорюється.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно.

У відповідності до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 до реального відбування покарання у виді позбавлення волі судами першої та апеляційної інстанції враховано тяжкість скоєних ОСОБА_2 злочинів, що є тяжким та середньої тяжкості, дані про його особу - займався благодійною діяльністю, надавав допомогу дитячим будинкам, лікарням, залучав молоде покоління до занять спортом, страждає на ряд тяжких захворювань. Обставинами, що пом'якшують покарання визнані такі, як те, що ОСОБА_2 позитивно характеризувався, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, троє з яких є малолітніми, мати похилого віку, поведінка потерпілих, які спровокували скоєння щодо них злочину, часткове відшкодування їм шкоди.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що все наведене, зокрема обставини скоєння злочину, дані про особу засудженого ОСОБА_2 лише формально перераховані судами, але не враховані повною мірою, що дає суду підстави до звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, виправлення засудженого ОСОБА_2 та попередження скоєння нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з трирічним іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна відповідно до положень ст. 77 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 скасувати, звільнити його з-під варти негайно.

В решті судові рішення щодо нього залишити без зміни.