Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,суддів:Романець Л. А., Матієк Т.В.,з участю прокурора Деруна А.І.,розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора області на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше судимого вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2011 року за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 150 годин,

засуджено за ч.2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі частин 1, 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання у виді 56 годин громадських робіт (що згідно ст. 72 КК України відповідають 7 дням обмеження волі), покарання невідбуте за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2011 року і остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців 7 днів.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В апеляційному порядку вказаний вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2011 року, ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 150 годин. У той же день судом йому було роз'яснено порядок звернення для обліку у кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ).

17 жовтня 2011 року вказаний вирок надійшов для виконання до КВІ Інгулецького району м. Кривого Рогу УДДУВП у Дніпропетровській області.

21 жовтня 2011 року засуджений ОСОБА_5 з'явився до інспекції для обліку, де йому були роз'яснені умови відбуття покарання у вигляді громадських робіт.

24 жовтня 2011 року ОСОБА_5 приступив до виконання громадських робіт у 11-й міській лікарні м. Кривого Рогу, де йому було встановлено графік виконання громадських робіт з понеділка по п'ятницю з 09 год до 13 год по 14 грудня 2011 року.

Однак, з 21 по 23 листопада, а також з 28 листопада по 02 грудня та з 06 по 08 грудня 2011 року ОСОБА_5 без поважних причин умисно не вийшов на роботу, допустив при цьому 58 годин прогулу виконання покарання у виді громадських робіт та в подальшому відбувати призначене йому покарання відмовився, що згідно ч. 2 ст. 389 КК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт, особою засудженою до цього покарання.

У касаційній скарзі заступник прокурора області, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України та невідповідністю призначеного покарання, ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

При цьому прокурор вважає, що суд фактично звільнив засудженого ОСОБА_5 не тільки від виконання покарання, яке йому призначено реально та за ухилення від виконання якого його притягнуто до кримінальної відповідальності, а й від покарання за сукупністю вироків.

Крім того, прокурор зазначає, що судом безпідставно у вступній частині вироку вказано про наявність у ОСОБА_5 судимостей у 1997 та 2008 роках, у зв'язку із чим посилання на зазначені судимості з вироку суду підлягають виключенню.

Також прокурор звертає увагу, що у резолютивній частині вироку суд посилається на неіснуючі «органи кримінально - виконавчої системи», що не відповідає ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання визнав повністю, щиро розкаявся та просив суворо не карати.

На підставі пояснень засудженого, свідчень ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших доказів у справі, зібраних і досліджених у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 389 КК України та правильно призначив покарання.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті інкримінованого злочину, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтями 65, 75 КК України.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_5, судом повною мірою враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність по справі обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, викладений у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції висновок, про необхідність застосування до ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі протягом строку встановленого у вироку суду та подальшого звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням, є обґрунтованим, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.

Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України контроль за виконанням призначених обов'язків здійснює кримінально-виконавча інспекція.

Посилання прокурора на ту обставину, що судом контроль за виконанням обов'язків призначених засудженому покладено на неіснуючі органи є обґрунтованим, однак дане порушення не є суттєвим та не тягне за собою скасування судового рішення.

Разом з тим, всупереч вимог статей 89, 333 КПК України 1960 року у вступній частині вироку безпідставно вказано про наявність у ОСОБА_5 судимостей у 1997 та 2008 роках, оскільки вони погашені у встановленому законом порядку, то посилання на зазначені судимості необхідно з судового рішення виключити, в зв'язку з чим, вирок суду підлягає зміні.

Разом з тим, інших порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставою для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора області задовольнити частково.

Вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з вступної частини вироку посилання про наявність у ОСОБА_5 судимостей за вироками Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 1997 року та Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2008 року.