розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 21 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 19 квітня 2012 року щодо нього.

Цією постановою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

звільнено на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 19 квітня 2012 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він як начальник управління агропромислового розвитку Джанкойської районної державної адміністрації, тобто будучи посадовою особою, яка має організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, неналежно виконував свої обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них, порушив ст. 19 Закону України «Про оренду землі», ст. 11 Закону України «Про плату за землю» та уклав 16 травня 2003 року з ОСОБА_6 договір оренди земельної ділянки площею 243,135 га, у якому вказав вартість орендної плати нижче встановленого законом мінімуму. У результаті цього за період з 16 травня 2003 року по 31 грудня 2009 року ОСОБА_6 була сплачена орендна плата за користування земельною ділянкою в розмірі 17 118,72 грн замість 54 763,90 грн. Таким чином, діями ОСОБА_5 було заподіяно шкоду державним інтересам в особі Єрмаківської сільради на суму 37 645,18 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування внаслідок неправильного застосування кримінального закону. Зазначає, що він не є суб'єктом цього злочину, оскільки укладення угоди не входило в його посадові обов'язки начальника управління агропромислового розвитку. Окрім того, пред'явлене органом досудового слідства обвинувачення є неконкретним, оскільки не містить посилання на те, які саме пункти посадової інструкції ним порушено, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та його права на захист.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки при розгляді справи в суді підсудному не були роз'яснені наслідки застосування ст. 49 КК України, що є порушенням його права на захист, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню на таких підставах.

За змістом ст. 370 КПК України 1960 року істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, постановити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України 1960 року прокурор і слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 364 КПК України 1960 року досудове слідство в будь-якому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту постанови місцевого суду видно, що суд виклав обвинувачення таким чином, як воно було пред'явлене ОСОБА_5 органом досудового слідства, погодившись із ним у повному обсязі.

При цьому суд не взяв до уваги, що при пред'явленні ОСОБА_5 обвинувачення у порушення ст. 132 КПК України 1960 року не було конкретно зазначено усіх істотних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з постанови місцевого суду та обвинувального висновку, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи у період з 28 лютого 2000 року по 30 червня 2010 року посадовою особою - начальником управління агропромислового розвитку Джанкойської районної державної адміністрації, неналежно виконував свої службові обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них, що виразилося в укладенні договору оренди земельної ділянки від 16 травня 2003 року з порушенням вимог законодавства.

Разом із тим, органом досудового слідства не встановлено, які саме пункти посадової інструкції ОСОБА_5 було порушено при укладанні цього договору. У матеріалах справи наявні посадова інструкція начальника управління агропромислового розвитку Джанкойської райдержадміністрації, яка датована 24 квітня 2009 року, та Положення про управління сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації від 22 грудня 2000 року. Посадової інструкції або іншого локального документу, які б підтверджували повноваження ОСОБА_5 станом на березень 2003 року, матеріали справи не містять.

Отже, досудовим слідством інкриміновано порушення ОСОБА_5 Законів України «Про оренду землі» (161-14) та «Про плату за землю» (2535-12) . Водночас, орган досудового слідства не встановив, на підставі яких нормативних, локальних актів ОСОБА_5 діяв під час укладання цього договору.

Крім того, відповідно до тексту договору оренди земельної ділянки від 16 травня 2003 року, у зазначеному році ОСОБА_5 обіймав посаду начальника управління сільського господарства і продовольства Джанкойської райдержадміністрації, тобто обіймав іншу посаду, ніж вказано в обвинувальному висновку.

Згідно тексту договору оренди земельної ділянки від 16 травня 2003 року ОСОБА_5 діяв на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (586-14) та довіреності, виданої Джанкойською райдержадміністрацією від 27 серпня 2002 року № 816./02.1-20. Однак, копії даної довіреності матеріали справи не містять, а отже неможливо встановити, які саме повноваження надавалися обвинуваченому цим документом.

Допущені органом досудового слідства неповнота і неправильність позбавили ОСОБА_5 можливості захищатися від пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, оскільки це обвинувачення було неконкретним, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, права обвинуваченого на захист.

Залишивши поза увагою зазначені порушення вимог закону, які були допущені органом досудового слідства, місцевий суд також припустився порушень закону, оскільки виніс постанову, яка не відповідала процесуальним вимогам. Обвинувачення, визнане судом доведеним, не відповідало положенням ст. 64 КПК України 1960 року.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи постанову місцевого суду без зміни, не звернув уваги на вказані порушення, не усунув їх, у зв'язку з чим зазначені судові рішення підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, а справа - направленню на нове розслідування для усунення вищезазначених недоліків та перевірки інших доводів, викладених у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (1001-05) ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 21 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 19 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування.