розглянула у судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами та доповненнями до них прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 18 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2012 року.

Зазначеним вироком засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 06 листопада 2001 року вироком Апеляційного суду Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 93 п.п. «а», «е», «і», ч. 3 ст. 142, ст. 44, ч. 2 ст. 141 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна,

за п.п. 6 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності;

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності;

за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності;

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 16 вересня 2005 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 3 місяці,

за п.п. 6, 12 ч. 2, ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого, що не має судимості, за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності;

за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 150 000 грн, солідарно.

За вироком суду, 07 жовтня 2010 року приблизно о 24:00 ОСОБА_3, який раніше був судимий за умисне вбивство, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою на розбійний напад приїхали в с. Обуховичи до будинку ОСОБА_7

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали вказівку ОСОБА_5 чекати їх біля автомобіля і у разі появи сторонніх осіб по мобільному телефону повідомити їх про небезпеку.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_7, де через вікно веранди проникли в середину будинку, де помітивши власницю та з метою подолання опору останньої нанесли потерпілій удари по тулубу та голові металевим предметом, який попередньо взяли з собою, а також руками та ногами, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення і від яких настала смерть потерпілої. Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи особистим майном потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 12 752 грн.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 засуджено за незаконне придбання та зберігання, наркотичних засобів без мети збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м'якості та про направлення справи на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що районний суд призначаючи ОСОБА_5 покарання у мінімальному розмірі, не врахував вимоги ст. 65 КК України, та те, що засуджений вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких на що не звернув увагу апеляційний суд. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту і неправильність досудового та судового слідства, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 та справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Захисник вказує, що ОСОБА_5 не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і навіть не виходив з автомобіля. Його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, оскільки працівники міліції до нього застосовували недозволені методи слідства, а також було порушено його право на захист.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів. На обґрунтування свого прохання захисник посилаються на те, що ніхто із свідків не підтвердив факт безпосередньої участі ОСОБА_4 як виконавця чи співучасника вбивства, а також попередньої змови з іншими засудженими, щодо вчинення злочинів. Стверджує, що до засудженого працівниками міліції застосовувалися недозволені методів слідства. Звертає увагу, на порушення районним судом вимог ст. 54 КПК України.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3, просить скасувати судові рішення постановлені щодо нього у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою й неправильністю досудового та судового слідства та направити справу на новий судовий розгляд. Засуджений вказує, що його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, оскільки працівники міліції до нього застосовували недозволені методи слідства. Стверджує про порушення його права на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав касаційну скаргу, захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора і частково інші скарги та просив направити справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави - і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться у апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визначено необґрунтованою, а доводи апелянта - безпідставними.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Так, в апеляційних скаргах засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_5 та захисники ОСОБА_1, ОСОБА_8 посилалися на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального законодавства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і просили, а саме: засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_1 вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу за ч. 4 ст. 187 КК України закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України; захисник ОСОБА_8 щодо ОСОБА_4, а також засуджений ОСОБА_3 просили вирок суду скасувати, провадження у справі закрити, оскільки їх участь у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України не доведена; а прокурор просив вирок суду скасувати в частині призначення ОСОБА_5 покарання та постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.

Зокрема, засуджені і захисники в своїх апеляційних скаргах вказували на те, що засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкриміновані їм злочини не вчиняли, попередньої змови на вмисне вбивство між ними не було, а засуджений ОСОБА_5 не мав наміру вчиняти розбійний напад. Посилалися на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував та не перевірив показання засуджених, свідків, а обґрунтував свої висновки про винуватість засуджених у скоєнні злочинів, за які їх засуджено, недопустимими доказами, внаслідок отримання їх з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. Також засуджений ОСОБА_3 посилався на порушення його права на захист, відсутність та повторюваність сторінок у кримінальній справі, вказував, що він злочинів, за які його засуджено, не вчиняв, а його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, оскільки працівники міліції до нього застосовували недозволені методи слідства.

Між тим, апеляційний суд, визнавши апеляції прокурора, засуджених та захисників такими, що не підлягають задоволенню, усупереч вимогам ст. 377 КПК України не дав відповіді на всі їх доводи стосовно істотних порушень органами досудового слідства та судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, не спростував посилання апелянтів на недопустимість доказів у справі, порушення права засуджених на захист, неповноту досудового та судового слідства.

Постановляючи ухвалу апеляційний суд в описово-мотивувальній частині не виклав повний зміст апеляцій, та взагалі не розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 (а.с. 56, т. 5), а також послався на апеляційні скарги засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_9, які в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції порушив право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку. Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно, в тому числі шляхом проведення судового слідства перевірити всі доводи апеляційних скарг та поданих доповнень до них, розглянути питання щодо обґрунтованості доводів касаційних скарг та постановити рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) , колегія суддів