Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О. В.

суддів: Сахна Р. І., Крещенка А. М.,

за участю прокурора Кравченко Є. С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2013 року матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області 09 квітня 2012 року щодо нього.

Вироком суду Домодєдівського міського суду Московської області від 15 березня 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 30, п. «г» ч. 3 ст. 228.1 КК Російської Федерації (далі - КК РФ) із застосуванням ст. 64 КК РФ - на строк 7 років без штрафу; за п. «б» ч. 2 ст. 228.1 КК РФ із застосуванням ст. 64 КК РФ - на строк 4 роки 6 місяців без штрафу; за

ч. 3 ст. 30, п. «б» ч. 2 ст. 228.1 КК РФ із застосуванням ст. 64 КК РФ - на строк 4 роки без штрафу.

На підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без штрафу.

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишено без зміни.

Ухвалою касаційної колегії у кримінальних справах Московського обласного суду від 11 травня 2007 року вирок Домодєдовського міського суду Московської області від 15 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 1 ст. 30, п. «г» ч. 3 ст. 228.1 КК РФ скасовано, а провадження у кримінальній справі в цій частині закрито.

Постановлено вважати засудженим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за п. «б» ч. 2 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п. «б» ч. 2 ст. 228.1 КК РФ - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців без штрафу.

За вироком суду, з урахуванням змін внесених касаційною ухвалою від 11 травня 2007 року, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 26 серпня 2006 року на території Черкизовського речового базару у м. Москві з метою збуту незаконно придбав наркотичну речовину, яка містила в собі героїн.

Указаний наркотичний засіб ОСОБА_1 незаконно перевіз на громадському транспорті до будинку АДРЕСА_1, де, приготувавши до незаконного збуту, став зберігати.

26 серпня 2006 року приблизно о 12:40 біля вказаного будинку ОСОБА_1 за 1500 руб незаконно збув ОСОБА_2 0,51 г вказаної наркотичної речовини, що є великим розміром.

Цього ж дня приблизно о 16:40 ОСОБА_1 біля вказаного будинку за 1500 руб незаконно збув ОСОБА_2 0,72 г вказаної наркотичної речовини, що є великим розміром, однак свій умисел не довів до кінця по незалежним від нього обставинам, працівники міліції виявили та вилучили вказаний наркотичний засіб із незаконного обігу.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня 2012 року цей вирок було визнано та постановлено виконати його на території України. При цьому, було постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 4 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 квітня 2012 року цю постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями, як випливає з їх змісту, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Просить змінити постановлені у справі судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 307 КК та обмежитись відбутим покаранням.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, котрий вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, виконуючи процедуру приведення у відповідність до кримінального законодавства України вироку Домодєдовського міського суду Московської області від 15 березня 2007 року, суд застосував процедуру заміни вироку, передбачену пунктом a) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, тобто визнання державою виконання покарання вироку з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави, замінивши таким чином міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 11 вказаної Конвенції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган держави виконання вироку повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; повинен зарахувати у строк покарання весь період, упродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Отже, суд держави виконання вироку, виконуючи процедуру заміни вироку, повинен керуватися висновками щодо фактів вчиненого злочину, наведеними у постановленому рішенні. При цьому, до компетенції суду не входить перевірка правильності встановлення фактичних обставин справи та наданої юридичної оцінки діям засуджених.

Так, відповідно до копій вироку Домодєдовського міського суду Московської області від 15 березня 2007 року та касаційної ухвали Московського обласного суду від 11 травня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за п. «б» ч. 2 ст. 228.1, ч. 3 ст. 30, п. «б» ч. 2 ст. 228.1 КК РФ, зокрема у вчиненні незаконного збуту наркотичних речовин у великому розмірі та замаху на вчинення незаконного збуту наркотичних речовин у великому розмірі.

Керуючись наведеними вказівками закону та формулюванням обвинувачення, визнаного судом держави винесення вироку щодо ОСОБА_1 доведеним, проаналізувавши кримінальне законодавство України, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що кваліфікація дій засудженого відповідає ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 307 КК України, які передбачають кримінальну відповідальність відповідно за незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів та готування до незаконного збуту таких наркотичних засобів.

З огляду на те, що призначене ОСОБА_1 за судовими рішеннями Російської Федерації покарання за кожний злочин та їх сукупність, за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими КК України (2341-14) за вчинення аналогічних винних діянь, місцевий суд обґрунтовано постановив вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді позбавлення волі на зазначений у постанові строк.

Таким чином, доводи у скарзі засудженого з приводу неправильного застосування кримінального закону й надмірної суворості покарання є неприйнятними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Порушень кримінально-процесуального закону, які би могли бути підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394 - 398 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 січня

2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області 09 квітня

2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.