розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 26 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.12.2006 року за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.03.2007 року вирок змінено, перекваліфіковано дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України та призначено покарання 3 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 2 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 29.03.2010 року, приблизно о 23 год., незаконно проник на територію домоволодіння, що по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_2 майно, загальною вартістю 95 грн.

У касаційній скарзі прокурор, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально – процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що судом безпідставно було призначено засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України оскільки останнім було вчинено тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, раніше він неодноразово судимий. Крім того, вважає, що вирок суду не відповідає вимогам закону. Так суд послався на те, що викрадене майно було повернуто потерпілому, в той же час безпідставно було задоволено цивільний позов. Вказує, що вирок містить суттєві протиріччя у викладенні кваліфікуючих ознак вчиненого засудженим злочину та ступеню його тяжкості. Судом апеляційної інстанції дані порушення усунуті не були.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до положень ст. 69 КК України призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини або дані про особу він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

Як вбачається з вироку, судом зазначені вимоги закону виконані не в повному обсязі.

Так, суд, обґрунтовуючи застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України зазначив, що він вину визнав повністю, розкаявся, має тяжкі захворювання та визнав ці обставини як пом`якшуючі. Інших обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_1 злочину судом не зазначено.

Проте, судом недостатньо враховано, що засуджений вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про його підвищену небезпеку.

Таким чином, застосування судом ст. 69 КК України належним чином не мотивовано, а призначене покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінальної справи органом досудового слідства ОСОБА_1 інкримінувалося таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 187 КК України, та за даними кваліфікуючими ознаками йому було пред’явлено обвинувачення. Згідно вироку, судом, без посилання на мотиви у резолютивній частині вироку, дії засудженого кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, відсутня кваліфікуюча ознака повторність. Невірним є посилання у вироку на класифікацію злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України як на злочин середньої тяжкості, оскільки він, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, відносить до категорії тяжких злочинів.

З матеріалів справи та вироку суду також вбачається, що викрадене засудженим майно відразу ж було повернуто потерпілому, однак всупереч цьому судом було задоволено позов потерпілого ОСОБА_2 на суму викраденого майна, без належного мотивування.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вказані порушення закону є суттєвими і тягнуть за собою скасування вироку.

Відповідно до ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, апеляційним судом ці вимоги процесуального закону належно не виконані, справу щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора розглянуто формально, переконливих мотивів прийнятого рішення не наведено, відсутні підстави, з яких доводи прокурора визнані необґрунтованими. Допущене порушення кримінально – процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Ураховуючи викладене, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину буде доведено, а кваліфікація його дій підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально -процесуального і кримінального законів, враховуючи те, що призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м’яким.

Касаційна скарга прокурора в частині істотного порушення кримінально -процесуального закону при розгляді справи відносно ОСОБА_1 в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України та порушення його права на захист, свого підтвердження не знайшла, оскільки суд, у відповідності до вимог закону має право, за згодою учасників судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказі стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються та розглянути справу за ч.3 ст. 299 КПК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.