розглянула в судовому засіданні 31 травня 2011 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 1 червня 2010 року.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу із організованою злочинністю, прокуратури Закарпатської області від 17 квітня 2009 року відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо Хустського міжрайонного прокурора ОСОБА_24, старшого слідчого прокуратури ОСОБА_2, слідчого ОСОБА_25, слідчих СВ Хустського МРВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, судмедексперта Хустського відділення ЗОБ СМЕ ОСОБА_6, працівників ВКР Хустського МРВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, дільничного інспектора ОСОБА_26, начальника УКР ОСОБА_18, начальника УБОЗ ОСОБА_19, начальника Виноградівського РВ ОСОБА_20 за ст.ст. 364, 365, 366, 367 КК України (2341-14) за відсутністю в їх діях складу вказаних злочинів.

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на вказане рішення прокурора, й постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2010 року його скаргу залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 1 червня 2010 року постанову міськрайонного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, а матеріали направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції його своєчасно не було повідомлено про час та місце розгляду скарги, суд не розглянув доповнення до скарги та не викликав його у судове засідання для розгляду його зауважень на протокол судового засідання. Також посилається на те, що судами залишено поза увагою неповне та необ’єктивне дослідження прокурором обставин справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевірити, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, і, в залежності від установленого, приймає рішення про скасування такої постанови органу досудового слідства та повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки або рішення про залишення скарги без задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарг ОСОБА_1, об’єднаних в одне провадження, суд дотримався зазначених вимог закону, належним чином перевірив законність винесеної прокурором постанови і дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, належним чином умотивувавши своє рішення.

Такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження ОСОБА_1 висловлював у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними, належним чином обгрунтувавши свої висновки. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Як убачається із матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанцій було забезпечено право ОСОБА_1 на безпосередню участь у судових засіданнях і надання пояснень по суті поданих скарг. Тому заяви ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, про розгляд справи у його відсутність колегія суддів вважає неспроможними.

Зауваження на протокол судового засідання, подані ОСОБА_1, розглянуті судом з дотриманням вимог ст. 88-1 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 1 червня 2010 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи – без зміни.