Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.

суддів Григор’євої І.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 червня 2010 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз судимого

02.11.1998 року за ст. 141 ч. 3 КК України на 8 років

позбавлення волі, звільненого 09.08.2006 року

умовно-достроково,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України строком на 1 рік, за ч. 1 ст. 304 КК України із застосуванням ст. 69 КК України строком на 1 рік, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання – 1 рік 1 місяць позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 10 вересня 2009 року, приблизно о 01 год. 30 хв., повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в с. Стара Збур’ївка Голопристанського району Херсонської області на території Військового містечка шляхом відгинання воріт проникли до приміщення гаражу, що перебуває у власності ОСОБА_4, звідки викрали двигун для човна "Tohatsu" вартістю 6000 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_1 умисно, з метою використання неповнолітніх у злочинній діяльності, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неповнолітні, шляхом пропозиції та переконання, виступаючи організатором злочину, запропонував їм здійснити крадіжку майна ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29 червня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Матюшевої О.В., яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Перевіркою матеріалів встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України, що у касаційній скарзі прокурором не оспорюється.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну постановлених судових рішень, не встановлено.

Щодо доводів прокурора відносно м’якості призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів вважає їх непереконливими.

Як убачається з вироку, при призначенні засудженому покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані про його особу, обставини, що пом’якшують покарання, і, виходячи з обставин справи, дійшов обгрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України та призначення йому більш м’якого покарання, ніж передбачено санкціями ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України. Зокрема, враховано щире каяття винного та відшкодування у повному обсязі завданої матеріальної шкоди, його стан здоров’я - є інвалідом 2 групи та знаходження на утриманні малолітньої дитини, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. З прийнятим рішенням погодився й суд апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, у зв’язку з чим вважати його надто м’яким підстав не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.