розглянула 26 лютого 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на вирок Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року.

В цій справі вироком Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року засуджено

ОСОБА_1, 1984 р. н., судимого 21.02.2011 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст.ст. 70, 75 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку, громадянина України,

за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 4 роки позбавлення волі.

Апеляційний суд м. Києва 15.11.2012 скасував цей вирок в частині призначення остаточного покарання і постановив свій, яким, на підставі ст. 71 КК України, призначив за сукупністю вироків 5 років 1 місяць позбавлення волі, а в решті рішення місцевого суду залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 27.10.2011 у м. Мелітополі знайшов 11,87 гр. (у перерахунку на суху речовину) канабісу та 1, 977 гр. амфетаміну, незаконно, без мети збуту зберігав їх при собі та перевозив на автомобілі «Лексус S 200», а наступного дня о 14 год. 30 хв. на автодорозі Харків-Київ працівники ДАЇ виявили у вказаному транспортному засобі та вилучили зазначені особливо небезпечний наркотичний засіб та психотропну речовину.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про пом'якшення призначеного йому апеляційним судом покарання, зважаючи на тяжкість злочину та його особу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без зміни оскаржене судове рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Апеляційний суд призначив остаточне покарання у повній відповідності до вказаних вимог кримінального закону та, практично, у мінімальному розмірі.

Отже, відсутні підстави для визнання призначеного за сукупністю вироків покарання явно несправедливим та таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого, внаслідок суворості.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.