розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі за позовом ТОВ "Глобал Кофе Груп" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Кофе Груп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2013 року № 100270000/2013/310137/2, зобов'язання повернути сплачений податок на додану вартість у сумі 26115,58 грн. і надміру сплачене ввізне мито у сумі 11870,72 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України від 03.07.2013 року № 100270000/2013/310137/2 про коригування митної вартості товарів. Постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надміру сплачений податок на додану вартість у сумі 26115 грн. 58 коп. і ввізне мито у сумі 11870 грн. 72 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2013 року між ТОВ "Глобал Кофе Груп" і "DEUTSCHE EXTRAKT KAFFEE GmbH" укладено контракт від 10.06.2013 р. № 10/06-13, відповідно до умов якого, "DEUTSCHE EXTRAKT KAFFEE GmbH" продає, а ТОВ "Глобал Кофе Груп" купує каву в асортименті.

На виконання даного контракту на підставі вантажної митної декларації від 02.07.2013 р. № 100270000/2013/263356 ТОВ "Глобал Кофе Груп" заявлено в режимі імпорту-40 товар (кава розчинна, кава натуральна смажена в зернах та мелена 100 % з кофеїном). Перелік наданих для митного оформлення документів позивачем визначено у графі 44 вантажної митної декларації (зовнішньоекономічний контракт від 10.06.2013 р. № 10/06-13, специфікацію від 26.06.2013 р. № 2, рахунок-фактуру (інвойс) від 28.06.2013 р. № 9054997 і від 28.06.2013 р. № 9054998, транспортні документи CMR від 27.06.2013 р. № 3322, довідку про транспортні витрати від 02.07.2013 р. № 002/Г-06, Сертифікат якості до Замовлення від 26.06.2013 р. № 1502563 і Сертифікат здоров'я від 26.06.2013 р.).

Загальну вартість товару позивач визначив у сумі 55514,64 EUR.

Митним оррганом встановлено відсутність усіх необхідних відомостей, які б підтверджували числові значення складових заявленої митної вартості товару. Позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів - каталоги специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Представником позивача надано інвойс, контракт і експортну декларацію.

Приводом для витребування додаткових документів стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

При цьому, на думку митного органу, числові значення складових митної вартості, на підставі яких здійснюється розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

03.07.2013 р. Київська міжрегіональна митниця Міндоходів прийняла рішення № 100270000/2013/310137/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом і скориговано вартість товару на суму 27386,26 EUR.

Орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки надані декларантом документом містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності, а саме - згідно специфікації від 26.06.2013 р. № 2 до контракту від 10.06.2013 р. № 10/06-13 вартість упаковочної тари (банки, коробки, піддони і інше) входить до вартості товару, але в наданих документах відсутня інформація щодо включення вказаних витрат до митної вартості - тому не можливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару). В CMR від 27.06.2013 р. № 3322 зазначено, що перевізником є ТОВ "Ковальській В.В.", а довідка про транспортні витрати від 02.07.2013 р. № 002/Г-06 надана ТОВ "І.С.Т. - Р.Е.Й.Л.", документи щодо вартості перевезення вантажу від ТОВ "Ковальській В.В." відсутні); методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв'язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України (4495-17) ; методи визначення на основі віднімання або додавання вартості не застосовуються, оскільки відсутня інформація щодо ціни складових для визначення, тому був використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.

З метою випуску товарів у вільний обіг позивач надав органу доходів і зборів нову декларацію, в якій було збільшено вартість задекларованого товару та сплачено податок на додану вартість у сумі 26115,58 грн. і ввізне мито у сумі 11870,72 грн.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (z1360-12) , передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно частини п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відносно посилання на подання позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати ТОВ "І.С.Т. - Р.Е.Й.Л.", а не документів на перевезення ТОВ "Ковальській В.В.", суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що позивачем надано копії договору доручення від 01.03.2012 р. № 0704-М, згідно з яким ТОВ "Ковальській В.В." доручило ТОВ "І.С.Т. - Р.Е.Й.Л." здійснювати пошук і підбір власників вантажів для забезпечення вантажами транспортних засобів перевізника (ТОВ "Ковальській В.В.") для міжнародних перевезень.

Крім того, суди дійшли правильного висновку, що дана розбіжність за умови відсутності у митного органу сумнівів щодо раціональності відображення ціни на транспортні перевезення не може бути підставою для коригування митної вартості.

За твердженням митного органу, у зв'язку з тим, що довідка про транспортні витрати та CMR від 27.06.2013 р. № 3322 містить назви різних позивачів, митний орган не може визначити, які витрати включені при наданні транспортно-експедиційних послуг.

Проте, як встановлено, між позивачем та ТОВ "Ковальській В.В." прямих договорів не укладено, невиконання чи неналежне виконання умов договору між позивачем та ТОВ "І.С.Т. - Р.Е.Й.Л." відповідачем не доведено.

Також, митний орган, як на підставу коригування митної вартості, вказав, що згідно Специфікації від 10.06.2013 р. № 2 до контракту вартість упаковочної тари входить до вартості товару, але в наданих документах відсутня така інформація, а тому, на думку відповідача, перевірити правильність визначення митної вартості неможливо.

Натомість, відповідачем до матеріалів справи долучено витяг з бази даних Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України, за якою єдиною подібною поставкою можна вважати ВМД від 19.06.2013 р. № 100250000/2013/23654.

При співставленні даних необхідно врахувати максимальну наближеність щодо: коду товару (співпадання тільки щодо розчинної кави), країни походження (у позивача: Бельгія, Німеччина; у порівнювальній ВМД - Німеччина), умова поставки за правилами Інкотермс (у позивача - EXW, у порівнювальній ВМД - DCA, що є найбільш подібними).

Згідно гр. 5 АСАУР вартість товару, що порівнюється визначається щодо чистої ваги - вага нетто: 3938,4 кг, натомість в оспорюваному рішенні щодо коригування митної вартості відповідач оцінював вагу брутто: 3569, 46 кг.

Крім того, валютою АСАУР є USD, що унеможливлює для суду апеляційної інстанції здійснення конвертування цієї ціни в EUR, оскільки митним органом не зазначено курс валюти станом на митне оформлення порівнюваного товару.

Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про неможливість порівняння митної вартості заявленого товару з митною вартістю, визначеною ВМД від 19.06.2013 р. № 100250000/2013/23654.

Судами також було встановлено відсутність інформації щодо особливостей митного оформлення порівнюваного товару та не зазначено ВМД, що використовувалась для порівняння.

Отже, твердження митного органу про перевезення найбільш подібного товару в найближчий час за вищою ціною є необґрунтованим.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, необхідним у даному випадку є встановлення повної відповідності пакувального листа продавця вазі товару, зазначені в ВМД форми 2 та 3 ( форма 2: (брутто) 9750 кг., форма 3: (брутто) 3569, 460 кг.), що в сумі становить 13319, 46 кг., та відповідає гр.. 5 пакувального листа.

Крім того, гр. 4 пакувального листа визначає чисту вагу кожного товару окремо (9058,80 кг) та вагу упаковок: гр. 6 (скло) - 2197,62 кг., гр. 7 (фольга) - 352, 36 кг., гр.. 8 (пластик) - 118, 28 кг., що в сумі дорівнює вазі брутто.

Отже, безпідставно зазначив у рішенні про коригування митної вартості, що інші надані документи, крім контракту, не містять інформації про включення до складових вагової одиниці товару вартості упаковки, в той час як така інформація наявна в пакувальному листі.

Також, відповідачем не надано калькуляції вартості упаковки при перевезенні подібних товарів, а оскільки вона є складовою ціни товару, ці дані для вирішення справи є визначальними.

Крім того, суди обґрунтовано взяли до уваги Експертний висновок товарознавчого дослідження № 7864 від 27.08.2013 р., оскільки такий висновок був замовлений позивачем на вимогу митного органу, та зазначає, що ціни за кг товару відповідають ціні, зазначеній позивачем при митному оформленні.

Обставини, які були встановлені судами попередніх інстанцій, свідчать про протиправність винесеного рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2013 р. № 100270000/ 2013/310137/2.

Також, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути надміру сплачені ним суми ПДВ та ввізного мита.

Суд першої інстанцій, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, також дійшов висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надміру сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Аналіз положень Митного кодексу України (4495-17) дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми митних платежів належить скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надміру сплаченого податку на додану вартість у сумі 26115 грн. 58 коп. і ввізного мита у сумі 11870 грн. 72 коп. та прийняти у цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 26115 грн. 58 коп. і ввізного мита у сумі 11870 грн. 72 коп. відмовити.