розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року щодо нього.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2012 року зазначений вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

Наказом начальника Державної організації «Інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр» (далі ДО «ІДГК») № 36/к від 5 лютого 2008 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Північної територіальної інспекції ДО «ІДГК» (далі Північна ТІ ДО «ІДГК»). Таким чином, ОСОБА_1 будучи особою, яка постійно обіймала у Північній ТІ ДО «ІДГК» посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, тобто був службовою особою.

26 лютого 2008 року наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України № 124-0 на ОСОБА_1, який працював на посаді начальника Північної ТІ ДО «ІДГК», тимчасово на період до призначення у встановленому законом порядку начальника ДО «ІДГК» покладено обов'язки керівника зазначеної організації. Разом з тим, даним наказом не було передбачено доплати ОСОБА_1 за виконання тимчасово покладених на нього обов'язків начальника ДО «ІДГК».

26 серпня 2008 року, перебуваючи в приміщенні Північної ТІ ДО «ІДГК», ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами вище вказаного підприємства шляхом зловживання своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, видав наказ № 8-К від 26 лютого 2008 року, яким встановив собі доплату за суміщення професій (посад) в розмірі 50% від посадового окладу начальника ДО «ІДГК», який становив 2816,00 грн.

На підставі зазначеного наказу в період з березня 2008 року по вересень 2008 року ОСОБА_1, незаконно були нараховані та виплачені грошові кошти в сумі 19705,14 грн., якими він заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Також 1 жовтня 2008 року, перебуваючи в приміщенні Північної ТІ ДО «ІДГК», ОСОБА_1, у зв'язку з внесенням змін до штатного розпису ДО «ІДГК», затвердженого 30 вересня 2008 року, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення п. 4 Положення «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого наказом № 43 від 26 лютого 2008 року (z0076-93) Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, видав наказ № 130-К від 1 жовтня 2008 року, яким встановив собі доплату за суміщення професій (посад) в розмірі 50% від посадового окладу начальника ДО «ІДГК», який становив 2977,00 грн.

На підставі зазначеного наказу в період з жовтня 2008 року по листопад 2008 року ОСОБА_1, незаконно були нараховані та виплачені грошові кошти в сумі 1947,12 грн., яким він заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем.

А всього ОСОБА_1, як службова особа, заволодів чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме грошовими коштами Північної ТІ ДО «ІДГК» в сумі 21652,26 грн.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу суду щодо нього скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового й судового слідства, на неконкретність обвинувачення його у вчиненні злочину, за який він засуджений, що потягло за собою допущення судом І інстанції суперечностей у встановленні фабули обвинувачення визнаною судом доведеною, що також залишено поза увагою апеляційним судом. Просить провадження у справі закрити, оскільки в його діях відсутній склад злочину.

Заслухавши доповідача, думку засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, пояснення представника ДО «ІДГК» Потоки І.О., яка просила судові рішення по справі залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення, думку прокурора Саленка І.В., який просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженим. У зв'язку з наведеними, доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають. Крім того, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки про доведеність вини ОСОБА_1, який свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнавав, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 191 КК України, місцевий суд зробив на підставі зібраних у справі та детально досліджених в судовому засіданні доказах, в їх сукупності та взаємозв'язку. Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДО «Кіровська ТІ ДГК» № 10-30/1069 від 22 вересня 2009 року, про те, що ОСОБА_1 зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог закону видав накази № 8-к від 26 лютого 2008 року та № 130-к від 1 жовтня 2008 року, яким встановив собі доплату за суміщення професій (посад) в розмірі 50% від посадового окладу начальника ДО «ІДГК». При цьому, засудженому ОСОБА_1 було відомо, що він не мав права отримувати додаткову оплату у зв'язку з виконанням обов'язків за суміщенням.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, та таким, що відповідає вимогам кримінально-процесуального закону. Місцевий суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, а також дані про особу винного, який є особою похилого віку, пенсіонер, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, є особою постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС, а також те, що ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого злочину не визнав, в скоєному не розкаявся.

Відповідно до ст. 66 КК України, судом обґрунтовано визнано, обставиною, що пом'якшує покарання - добровільне відшкодування завданих збитків.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, підтверджені перевіреними у справі та викладеними у вироку доказами.

Крім того, аналогічні доводи щодо порушення під час досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону, неповноти та однобічності розгляду справи, його невинуватості у вчиненні злочину, містила і апеляція засудженого, яка була всебічно розглянута апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів по справі не виявлено.