головуючого Пойди М.Ф.,суддів: Литвинова О.М., Швеця В.А.,за участю прокурора Таргонія О.В., розглянула 17 січня 2013 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 травня 2012 року щодо них.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року за п.п. «а», «г», «е», «і» ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року, ст. 257, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого,

засуджено за ст. 69 КК України 1960 року на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого, за ч. 1 ст. 101 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі, за ч. 6 ст. 19, п.п. «в», «е», «і» ст. 93 КК України 1960 року на 11 років позбавлення волі, за ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 17, п.п. «в», «г», «е, «і» ст. 93 КК України 1960 року на 10 років позбавлення волі, на підставі ст. 42 КК України 1960 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання за їх сукупністю у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2010 року за ст. 69, ч. 2 ст. 17, п.п. «г», «е», «з» ст. 93, п.п. «г», «е», «з» ст. 93, ч.3 ст. 101 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого,

засуджено за ч. 6 ст. 19, п.п. «в», «е», «і» ст. 93 КК України 1960 року на 12 років позбавлення волі, за ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 17, п.п. «в», «г», «е, «і» ст. 93 КК України 1960 року на 10 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 42 КК України 1960 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання за їх сукупністю у виді 12 років позбавлення

волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо яких судові рішення не оскаржуються.

Згідно з вироком, за обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, у період з липня 1997 року по 5 лютого 1998 року ОСОБА_6, будучи учасником озброєної банди та вчинених нею нападах, та ОСОБА_5, діючи у складі організованої групи та відповідно до розподілених ролей, вчинили пособництво в умисному вбивстві заступника голови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим ОСОБА_10 та пособництво у замаху на умисне вбивство двох та більше осіб, вчинене у зв'язку з виконанням ними службового обов'язку, способом небезпечним для життя багатьох осіб, шляхом приведення в дію 5 лютого 1998 року близько 20 год 40 хв радіокерованого вибухового пристрою, закріпленого у баку для сміття, який заздалегідь було розміщено біля входу АДРЕСА_1, де тимчасово проживав ОСОБА_10 В результаті приведення у дію вказаного вибухового пристрою, складові частини для якого ОСОБА_5 без передбаченого законом дозволу придбав, зберігав та носив, а в подальшому незаконно передав готовий радіокерований вибуховий пристрій іншій особі, ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння від яких він помер, ОСОБА_9 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, ОСОБА_11 - тілесні ушкодження середньої тяжкості, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_12 - тілесних ушкоджень не отримала.

Крім того, 1 травня 1998 року, приблизно о 21 год, ОСОБА_6,будучи учасником озброєної банди та вчинених нею нападах, разом із ОСОБА_8, знаходячись у АДРЕСА_2, металевим предметом, який був заздалегідь приготовлений та принесений із собою, умисно завдав ОСОБА_13 ударів у голову, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 травня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено. В порядку ст. 365 КПК України 1960 року ОСОБА_5 на підставі ст. 49 КК України 2001 року, ч. 5 ст. 74 КК України від призначеного покарання за ч. 1 ст. 263 КК України звільнено у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Виключено із мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину групою осіб. В решті вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на однобічність, неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема ст. 377 КПК України 1960 року та неправильне застосуванням кримінального закону. Зазначає, що до складу банди він не входив і ніяких злочинів у її складі не вчиняв. Просить змінити ухвалу та виправдати його за ст. 69, ч.6 ст.19 п.п. в, е, і ст. 93, ч.2 ст.17, ч.6 ст.19 п.п. в, г, е, і ст. 93 КК України 1960 року у зв'язку із відсутністю в його діях складів злочинів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на однобічність, неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема ст.ст. 334, 377 КПК України 1960 року неправильне застосування кримінального закону. Просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених, між тим висловив позицію про необхідність виключення додаткового покарання ОСОБА_5 у виді конфіскацію майна, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 - підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту касаційних скарг, засуджені вказують на однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року з цих підстав оскаржувані судові рішення перегляду в касаційному порядку не підлягають. Крім того, доводи касаційних скарг засуджених в цій частині є аналогічними доводам їх апеляцій, які апеляційний суд належним чином перевірив та визнав їх безпідставними.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

При розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ст. 69 КК України 1960 року як бандитизм, тобто участь в озброєній банді і вчинених нею нападах, за ч. 6 ст. 19, п.п. «в», «е», «і» ст. 93 КК України 1960 року як пособництво в умисному вбивстві, вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, вчинене організованою групою, за ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 17, п.п. «в», «г», «е», «і» ст. 93 КК України 1960 року як пособництво у замаху на умисне вбивство, вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку, двох та більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, вчинене організованою групою, за ч. 1 ст. 101 КК України 1960 року як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, ОСОБА_5 - за ч. 6 ст. 19, п.п. «в», «е», «і» ст. 93 КК України 1960 року як пособництво в умисному вбивстві, вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, вчинене організованою групою, за ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 17, п.п. «в», «г», «е», «і» ст. 93 КК України 1960 року як пособництво у замаху на умисне вбивство, вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку, двох та більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, вчинене організованою групою, за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року як придбання, зберігання, носіння, передача вибухових речовин і вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

Безпідставними є доводи засудженого про невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України 1960 року, оскільки мотивувальна частина вироку містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо нього та інших засуджених з зазначенням мотивів, з яких суд відкинув інші докази, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Щодо ухвали апеляційного суду, то така відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив всі доводи апеляцій засуджених, визнав їх безпідставними, про що мотивовано зазначено в ухвалі.

Призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення не встановлено.

Разом із тим, колегія суддів вважає необхідним змінити вирок та ухвалу в частині визначення ОСОБА_5 додаткового покарання за сукупністю злочинів.

ОСОБА_5 засуджено за ч. 6 ст. 19, п.п. «в», «е», «і» ст. 93 КК, ч. 6 ст. 19, ч. 2 ст. 17, п.п. «в», «г», «е, «і» ст. 93 КК України 1960 року за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року та призначено покарання в межах санкцій статей, жодною з яких не передбачено такий вид додаткового покарання як конфіскація майна.

Суд першої інстанції остаточно визначаючи за сукупністю злочинів ОСОБА_5 основне покарання у виді 12 років позбавлення волі, неправильно застосував кримінальний закон та остаточно визначив додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року неправильне застосування кримінального закону є підставою для зміни вироку та ухвали щодо ОСОБА_5

Керуючись п. 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) та ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 травня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити з судових рішень посилання на конфіскацію майна при визначенні остаточного покарання за ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів. В решті вирок та ухвалу залишити без зміни.