Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Дембовського С.Г., Крижановського В.Я., за участю: прокурораГолюги В.В.,засудженого ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні 17 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судимого,

останній раз 09.06.2008 року за ч. 1 ст. 390 КК України (2341-14) на 1 рік 1 місяць позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи особою, раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, 30 травня 2010 року на вул. Лозовській у м. Харкові відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_6, вирвавши з його рук пакет із двома мобільними телефонами загальною вартістю 200 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на суворість призначеного покарання. Зазначає, що суд не врахував у повному обсязі пом'якшуючі його вину обставини. Стверджує, що під час досудового слідства допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону: йому не роз'яснено право мати захисника, обвинувальний висновок не затверджено прокурором. Просить змінити судові рішення і пом'якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який просив скасувати ухвалу та направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з порушенням права засудженого на захист, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про порушення його права на захист є безпідставними. ОСОБА_5 не є особою, щодо якої згідно з вимогами ст. 45 КПК України 1960 року участь захисника у кримінальній справі є обов'язковою. Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві, а також у суді ОСОБА_5 неодноразово заявляв, що послуг захисника не потребує, свої права буде захищати самостійно (а.с. 23, 40, 62). Зазначене питання було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. В суді апеляційної інстанції його права захищав захисник ОСОБА_7 (а.с. 185-186).

З матеріалів справи убачається, що обвинувальний висновок щодо ОСОБА_5 затверджено заступником прокурора Ленінського району м. Харкова.

Даних, які б свідчили, що у справі допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону або неправильне застосування кримінального закону, не виявлено.

Як видно з вироку, суд, призначаючи засудженому покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, зокрема, те, що він з'явився з повинною та щиро розкаявся, що суд визнав пом'якшуючою обставиною, та відсутність обтяжуючих обставин. Також суд узяв до уваги, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, у тому числі за корисливі злочини, однак на шлях виправлення не став, характеризується задовільно, не працює.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують тяжкість вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією відповідної статті, або перейти до іншого, більш м'якого виду покарання. Однак підстав для застосування ст. 69 КК України щодо ОСОБА_5 не вбачається.

Обране засудженому покарання у виді найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим та його захисниками в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Отже, підстав для скасування або зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, його касаційну скаргу - без задоволення.