розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз у 2006 року за ч. 2 ст. 309 КК України,

- за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією всього особистого майна;

- за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу з конфіскацією всього особистого майна.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року вирок місцевого суду змінено та виключено з його резолютивної частини посилання на відбування покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, 20 лютого, 30 березня та 6 квітня 2009 року, знаходячись в першому під’їзді будинку АДРЕСА_1, повторно, незаконно зберігав з метою збуту і збув громадянину "ОСОБА_7", який проводив оперативну закупку, особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, масою в перерахунку на суху речовину відповідно: 0,14 г, 0,177 г та 0,198 г.

Крім того, 7 квітня 2009 року, він же, знаходячись по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, повторно, незаконно зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – ацетильований опій, масою в перерахунку на суху речовину – 0,179 г, який був вилучений в нього під час обшуку.

Також, ОСОБА_5 16 травня 2009 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8, завдавши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2260 грн.

Він же, перебуваючи під адміністративним наглядом, з метою ухилення від нього, у період з 12 по 25 травня 2009 року, без дозволу керівництва Святошинського РУ умисно, самовільно залишив місце проживання – квартиру АДРЕСА_1, чим порушив правила адміністративного нагляду.

У касаційній скарзі захисник просить рішення судів скасувати, а справу направити на нове розслідування або новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосування кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання за ч. 1 ст. 185 КК України тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність судового та досудового слідства. Зокрема, зазначає, що досудове слідство в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України проведено формально, однобічно та упереджено, а докази здобуті шляхом незаконних методів проведення дізнання із застосуванням психічного та фізичного насилля. Крім того, обшук у квартирі ОСОБА_5 був проведений працівниками Святошинського РУ ВС з істотним порушенням норм процесуального закону.

Засудженим ОСОБА_5 подана касаційна скарга, яка за своїми вимогами та змістом аналогічна скарзі його захисника.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Що стосується доводів касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність, неповноту досудового та судового слідства та неправильну оцінку доказів, то вони, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому колегія суддів при розгляді касаційних скарг виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено підтверджується дослідженими у судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об’єктивну оцінку в їх сукупності.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ст. 395 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_5 злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України не вчиняв, були перевірені судом та визнані непереконливими, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами. Зокрема, наявними в матеріалах справи протоколами допиту громадянина "ОСОБА_7", який 20 лютого, 30 березня та 6 квітня 2009 року проводив оперативні закупки у ОСОБА_5 наркотичного засобу, показами свідка ОСОБА_9 щодо виявлення у ОСОБА_5 наркотичних засобів; свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили обставини проведення оперативних закупок наркотичного засобу у ОСОБА_5; свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які були понятими при проведенні оперативних закупівель та підтвердили факт вилучення у громадянина "ОСОБА_7" медичних шприців з рідиною коричневого кольору, котрі ним були придбані у ОСОБА_5, а також показами свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19

До того ж, суд правильно послався в своєму рішенні і на те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину підтверджується постановою про проведення оперативної закупки громадянином "ОСОБА_7." від 19 січня 2009 року, за місцем проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 6), актами огляду покупця "ОСОБА_7" від 20 лютого, 30 березня, 6 квітня 2009 року (т. 1 а.с. 7-9, 23-25, 39-42); протоколами оперативних закупок "ОСОБА_7." у ОСОБА_5 опію ацетильованого від 20 лютого, 30 березня, 6 квітня 2009 року (т. 1 а.с. 10-11, 26-27, 43-44); висновками спеціаліста про наявність у вилученій рідині особливо небезпечного наркотичного засобу – опію (ацетильованого) (т. 1 а.с. 159-162); протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 від 7 квітня 2009 року (т. 1 а.с. 61); протоколом огляду ОСОБА_5 та вилучення у нього грошових коштів (т. 1 а.с.63).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про необґрунтованість засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України та порушення норм кримінально-процесуального закону при проведенні обшуку за місцем проживання останнього.

Як слідує з матеріалів кримінальної справи, 7 квітня 2009 року оперуповноваженим Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, на підставі доручення слідчого СВ Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, виданого в порядку ст. 114 КПК України, було проведено обшук в АДРЕСА_1 на предмет виявлення наркотичних засобів, а також речей та предметів, здобутих злочинним шляхом.

З наявного в матеріалах справи протоколу обшуку, огляд проведено у присутності двох понятих ОСОБА_19, ОСОБА_18, та особи, що займає приміщення - ОСОБА_20 При цьому, вказаним особам були роз’яснені їх права відповідно до чинного законодавства та право робити заяви з приводу дій осіб, які проводили обшук (т 1 а.с. 61). Будь-яких зауважень не надходило.

Посилання засудженого та захисника на фальсифікацію кримінальної справи за ч. 2 ст. 307 КК України у зв’язку із застосуванням до ОСОБА_5 під час досудового слідства незаконних методів дізнання були предметом перевірки судом апеляційної інстанції і правильно визнанні необґрунтованими.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, конкретні обставин справи, а тому призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження новий злочинів.

З даними висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, навівши в ухвалі мотиви прийнятого ним рішення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Клопотання ОСОБА_5 про виклик його для дачі пояснень в засіданні суду касаційної інстанції задоволенню не підлягає, оскільки згідно з ч. 1 ст. 391 КПК України таке клопотання при касаційній перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України, не є обов’язковим для касаційного суду, а необхідності в його виклику колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника – без задоволення.

головуючого-судді	Животова Г.О.,
суддів за участю прокурора	Єлфімова О.В., Крещенка А.М., Кравченко Є.С.