розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про допуск до провадження Верховним Судом України справи щодо нього для перегляду вироку Київського районного суду м. Симферополя АР Крим від 19 травня 2006 року щодо нього,

З заяви ОСОБА_4, яка надійшла 13 липня 2011 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається, що засуджений порушив питання про перегляд Верховним Судом України в порядку глави 32-1 КПК України (1001-05) вироку Київського районного суду м. Симферополя АР Крим від 19 травня 2006 року щодо нього в зв’язку з встановленням рішенням Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року порушень його права на заборону катування у відповідності до ст. 3; на свободу, особисту недоторканість у відповідності до ст. 5; права на справедливий суд у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Уважає, що в зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою в умовах ІТУ та СІЗО Криму та незабезпеченням належною медичною допомогою, що на думку заявника є катуванням, судове рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки він злочинів, за якими його засуджено не вчиняв.

В зв’язку з викладеним, ставить питання про скасування вироку Київського районного суду м. Симферополя АР Крим від 19 травня 2006 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Крім того, ставить питання про поновлення строку звернення до суду, оскільки строки для перегляду ним пропущені з поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши заяву та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що заявником заява подана у строки, передбачені законом.

Перевіривши судові рішення, на які посилається заявник, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно наданих заявником копій судових рішень, які належним чином не завірені, вироком Київського районного суду м. Симферополя АР Крим від 19 травня 2006 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 20 травня 2010 року постановлено, що мало місце порушення ст. 3 Конвенції у зв’язку з неналежністю умов тримання заявника у Сімферопольському ізоляторі тимчасового тримання; неналежним лікуванням під час тримання заявника під вартою з 16 листопада 2005 року до 21 грудня 2007 року, в зв’язку з цим держава-відповідач має сплатити 7000 євро відшкодування моральної шкоди, 20 євро відшкодування судових витрат. Решта вимог заявника щодо справедливої сатисфакції відхилена.

Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили за ч. 2 ст. 400-12 КПК України, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Таким чином Європейський Суд, ухваливши рішення про порушення Україною статті 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, за результатами розгляду скарги ОСОБА_4, не встановив жодних порушень судами України вимог закону, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість постановленого Київським районним судом м. Сімферополя АР Крим 19 травня 2006 року вироку щодо ОСОБА_4

За таких обставин, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, в порядку передбаченому главою 32-1 КПК України (1001-05) , відносно ОСОБА_4 не вбачає.

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів,

відмовити ОСОБА_4 у допуску справи до провадження Верховним Судом України для перегляду вироку Київського районного суду м. Симферополя АР Крим від 19 травня 2006 року.