розглянувши в судовому засіданні 15 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2012 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз у 2007 році Київським районним судом м. Сімферополя АР Крим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 26 грудня 2010 року, приблизно о 15:30, перебуваючи поблизу будинку № 66 по проспекту Правди у м. Києві у невстановленої особи повторно незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - діацетилморфін (героїн) та зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання у квартиру АДРЕСА_1. Цього ж дня працівниками міліції у ОСОБА_5 було вилучено медичний шприц з рідиною світло-коричневого кольору, в якій виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб -діацетилморфін (героїн), масою 0,10 г в перерахунку на суху речовину.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення змінити та пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України. Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, всі обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання. Будь-яких даних, які давали б підстави для пом'якшення покарання ОСОБА_5, не встановлено.

Апеляційний суд під час розгляду справи перевіряв відповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та його особі і дійшов правильного висновку, що воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати покарання несправедливим унаслідок суворості немає.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.