розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2008 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого умовно-достроково від відбування покарання постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2010 року на невідбутий термін 1 рік 3 місяці 2 дні, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 18 липня 2007 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

У справі також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 14 квітня 2011 року приблизно о 22:30 повторно за попередньою змовою з ОСОБА_2 проникли до належного ОСОБА_3 приміщення мийки по АДРЕСА_1 звідки таємно викрали належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 881,0 грн.

Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій, засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить постановлені у справі судові рішення змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та виключити вказівку суду про застосування відносно нього вимог ст. 71 КК і призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, оскільки вважає, що судимість за попереднім вироком щодо нього погашена на підставі амністії. У зв'язку з чим просить пом'якшити призначене місцевим судом покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого

ч. 3 ст. 185 КК, відповідає фактичним обставинам справи й ґрунтується на зібраних у справі доказах, які досліджені в судовому засіданні в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року та засудженим ОСОБА_1 у скарзі не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковані правильно.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про неправильне застосування кримінального закону місцевим судом, що призвело до необґрунтованого застосування вимог ст. 71 КК при призначенні покарання, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 липня 2008 року ОСОБА_1 засуджений за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки (а.с. 176, т. 1).

Згідно з постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 серпня 2010 року ОСОБА_1 звільнено умовно-достроково від відбування призначеного покарання на невідбутий термін 1 рік 3 місяці 2 дні (а.с. 183, т. 1).

Як установлено судом, новий злочин ОСОБА_1 вчинив 14 квітня 2011 року, тобто до закінчення строку умовно-дострокового звільнення.

Не містять матеріали справи даних, які свідчили б про те, що до ОСОБА_1 було застосовано амністію.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 згідно з указаною нормою закону врахував: характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують; врахував суд також особу засудженого ОСОБА_1

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання, його вид і строк суд визначив правильно, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як видно зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи, такі твердження засуджений ОСОБА_1 висловив і у своїй апеляції. Апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними, належним чином мотивував у своєму рішенні висновки, з якими погодилася колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Таким чином суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 71 КК, частково приєднавши невідбутий строк покарання, у зв'язку з чим касаційна скарга засудженого не підлягає до задоволення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 листопада

2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.