Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О. В.,

суддів: Сахна Р. І., Крещенка А. М.,

за участю прокурора Шевченко О. О.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 12 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07 травня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

виправдано за ч. 2 ст. 125 КК України за відсутності в його діях складу злочину.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня

2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_3 у порядку, передбаченому ст. 27 КПК 1960 року обвинувачувався за скаргою ОСОБА_2 у тому, що 23 квітня 2011 року на подвір'ї свого домоволодіння АДРЕСА_1 умисно наніс ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 -

ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону просить скасувати постановлені судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на неумотивованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності умислу у виправданого на заподіяння її сину ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Вважає, що суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_3

У запереченні на цю касаційну скаргу виправданий ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення на таких підставах.

Відповідно до вимог статей 362, 365 КПК 1960 року суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, за необхідності - і шляхом проведення судового слідства.

Згідно зі ч. 2 ст. 377 КПК 1960 року при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції ці вимоги закону у вказаній справі належним чином не виконані.

Як убачається з матеріалів справи, не погоджуючись із виправдувальним вироком місцевого суду представник потерпілого

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із апеляцією. За змістом цієї апеляції ОСОБА_2 звертала увагу на те, що судове слідство у справі проведено неповно та не об'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Наведені доводи представник потерпілого аргументувала з посиланням на конкретні обставини справи та порушувала питання про скасування виправдувального вироку, як незаконного та необґрунтованого й винесення нового вироку щодо ОСОБА_3, яким просила визнати винним останнього у спричиненні її сину умисного тілесного ушкодження. При цьому апелянт посилалася на ті ж самі доводи, що і в касаційній скарзі, тобто на докази, які на її думку доводять винуватість виправданого у вчиненні злочину, передбаченого

ч. 2 ст. 125 КК та є в матеріалах кримінальної справи.

Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, залишаючи апеляцію представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перерахував докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції та обмежився лише посиланнями на те, що доводи апеляції є необґрунтованими.

При цьому суд лише зазначив, що висновок місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого

ч. 2 ст. 125 КК є обґрунтованим.

Тобто суд апеляційної інстанції формально розглянув справу щодо ОСОБА_3, не дав жодної обґрунтованої відповіді на доводи поданої апеляції представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, чим порушив право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно ретельно перевірити зібрані у справі докази й дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити наведені в апеляції представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи, а також доводи викладені нею у касаційній скарзі, й, з урахуванням всіх обставин справи, ухвалити одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК 1960 року, та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07 травня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.