розглянула в судовому засіданні 15 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 липня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 26 червня 2012 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого 15 липня 2005 року вироком Сєверодонецького міського суду Луганської області за ч. 1 ст. 121 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 23 травня 2007 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 2 дні, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, таку, що не має судимостей, засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, судимого 04 жовтня 2002 року вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого 25 лютого 2004 року умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяців 16 днів, засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 12 квітня 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, під час спільної сварки, виниклої на ґрунті ревнощів і особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_4 не менше 20 ударів руками та ногами в різні частини тіла, чим спричинив потерпілому легкі та тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть останнього.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 поросить змінити постановлені щодо нього судові рішення, пом'якшити призначене його покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що місцевий суд не довів його умислу на вбивство потерпілого, не витребував довідки з лікарні про стан його здоров'я, не врахував при призначенні покарання усі пом'якшуючі обставини, а також те, що бійка між ними була обопільною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5, оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, експерта ОСОБА_11, даними, що містяться в протоколах огляду місця події, відтворення обстановки й обставин події, огляду предметів, висновках судово-медичної, судово-імунологічної експертиз, речовими та іншими доказами по справі.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Щодо доводів засудженого, наведених у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд, як убачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та відсутність обставин, що його пом'якшують, а також дані про його особу, зокрема те, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання справедливим, підстав для зміни судових рішень через його суворість та застосування ст. 69 КК України не вбачає.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 12 липня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.